Нагороды ім. Василя Турока-Гетеша за 2014 рік

Хоц уж по VIII Медженародным Бієнале Лемківской/Русиньской Культуры, котре в минулий вікенд проходило в Креници, та вартат спомнути іщы о єдній подіі, яка одбыла ся в рамках той імпрезы. Помедже концертами третій раз в істориі была вручена нагорода ім. Василя Турока-Гетеша за 2014 рік.

То нагорода принавана Світовом Радом Русинів за діяльніст в обшыри культуры, а єй тогорічным лавреатом остал Петро Трохановскій, поета, писатель, публициста, редактор, дириґент, співак, учытель, церковний дяк, соспільний діяч. Для Петра Мурянкы (бо такій літерацкій псевдонім П. Трохановского) то уж не перша, ани друга нагорода, яку в своім жытю достал за літерацку, соспільну, або церковну діяльніст. О лавреаті тогорічной нагороды писали сме при нагоді дня уродин (чытайте за мотузком).

Попри головній нагороді были тіж вручены почесны грамоты, котры отримали:

• Аранка Медєші з Коцура в Сербіі, основателька етноклюбу Одняте од забытя в Коцурі, од 70. років діюча в русиньскым культурным просторі, м.ін. фільмі і театрі.
• Лариса Андрела з Підкарпатской Руси (днешня Украіна) – поетеса, фольклористка і етноґраф, авторка збірника Свалявщына в переказах і леґендах, в котрым описала обычаі і традициі околиц підкарпатской Свалявы.
• о. Василь Бойчук – грекокатолицкій священник, основаель Культурного Товариства Русинів Румуніі і ансамблю Голубок, основатель і учытель в недільных школах русиньского языка.

Василь Турок-Гетеш (1940 – 2005), котрий єст патроном нагороды признаваной Світовом Радом Русинів, мал в своім жытю вельо професий і занять. Был учытельом, драматургом, русиньскым діячом і єдным з лідерів русиньского одроджыня 1989 р. Понад двадцет років вчыл філософіі та словацкого і росийского языка в середній школі в Пряшові.

Од 1985 р. был драматургом в Театрі Александра Духновича (товды за офіцияльном назвом Украіньскій Народний Театр) в Пряшові, де під конец 80. років ХХ ст. выставлял першы пєсы по русиньскы. В великій мірі то за його активністю, коли уж Русины ставали на ногы по страданях в комуністычным періоді, пряшівскій театр стал ся місцьом, в котрым зачал являти ся світовий репертуар по русиньскы, вказуючы великых Чехова, Достоєвского, Шекспіра, Молієра і інчых.

Был єдным з основателів і долголітнім председом Русиньской Оброды (1990-1994, 1996-1999), основательом і першым шефом Світовой Рады Русинів (1991-2001), заступцьом ведучого Maison de Pays, европейской орґанізациі, котра репрезентує бездержавны народы.

За стараньом Василя Турока-Гетеша русиньскій язык выкладаний єст на Пряшівскым Університеті, Русины вошли до словацкой телевізиі і радия, та выдают ґазеты по русиньскы.

Як повіл при вручаню Петро Трохановскій, лавреат тогорічной нагороды ім. Василя Турока-Гетеша, “…был моім добрым і сердечным приятельом, (…) шкода, же так скоро одышол – великій наш Русин.”