Нагач писатель. Днес скінчыл бы 35 років

Кєд бы жыл, певно чулa бы о ним не лем Польща і Русины. 9. вересня/септембра 2019 р. Мирослав Нагач скінчыл бы 35 років. Лемко, якій не встиг розвинути докінця своіх творчых крыл, а і так завоювал світ. Писал по польскы, хоц в його творчости найти мож однесіня до його особистого лемківского світа.

Был автором штырьох повісти: «Osiem cztery», «Bombel», «Bocian i Lola» і «Niezwykłe przygody Roberta Robura». Декотры з них сут днес переведены на лемківскій язык. Одышол траґічно перед дванадцетьома роками. Спочыл в Ліщынах на Лемковині. Нагач належыт до єдных з найздібнійшых писателів молодого поколіня в Польщы.

Пут з хыжы до великого світа

Мирослав Нагач пришол на світ 9. вересня/септембра 1984 р. в Ґорлицях. Своі дітячы і молодіжны рокы прожывал в Ґладышові. Дебютувал іщы перед матуром повістю «Вісем штырі» за котру отримал Нагороду Творчой Фундациі Наталиі Ґалль і Ришарда Полляка. Внет пішол до світа студиювати. Зачал на Варшавскым Університеті культурознавство. Вчыл ся на році м.ін. з Доротом Мaсловском, знаном польском писательком. Скоро звязал ся з середовиском часопису «Lampa». В варшавскым періоді так само публикувал фельєтоны в часописі «Filipinka».

Окрем студиюваня, творчой роботы, жыл штоденным жытьом і проблемами. Емоцийні фурт был звязаный зо своіма горами. Імал ся ріжных фахів. Конец-кіньцом вырішыл, што його жытьовом пасийом і дорогом буде выключно писаня. Сполнял ся не лем серед артистичного писаня, але свого часу был спілавтором сценария до емітуваного в телевізийным проґрамі TVP2 сериялю «Egzamin z życia».

Приятелі, літераты, особы, з котрыма вюл добре і зле, споминают, што причыном його смерти был великій варшавскій світ. Писаня было проявом його внутрішньой потребы оповісти о тым, што інчы не чули, ани не розуміли. Хоц великій світ, в котрым ся нашол, был доцяп інчый як рідны Бескіды, то в своій творчости описувал ачий темне, не все леґальне жытя як раз рідного Ґладышова. Так тіж в його творах мож найти жменьку автобіоґрафіі, а напевно уж того, што повісти сут міцно закорінены в його пережытях.

Зверха типовый молодый Лемко

Нагач выховал ся в типовым лемківскым світі. Был представником поколіня першой половины 80. років ХХ ст. Початком до школы ходил в Ґладышові, пак іздил пекаесом до Ґорлиц. Прислугувал в церкви, помагал ремонтувати лемківскы памятникы зо Стоваришыньом Маґурич. На першый позір был такій як інчы.

Заєдно внутрі сідила непокірна душа, яка фурт глядала дачого інчого. Знал вельо про темны части людского жытя. Писал о них в своіх творах. Заєдно найвеце про долю його селян описал в «Бомбли», але так само до Лемковины односил ся в «Боцяні і Лолі». Писал, што в тых селах, де уж ніт Лемків, є такой тихо і порожньо, але не для него. Чул, же там дале сут люде. Як раз «Боцян і Лоля» – повіст, яка явила ся в 2005 р., може быти брана за найвеце автобіоґрафічне однесіня автора. Писал о своій дорозі до Варшавы, о тым як і гын прожывал свою штоденніст.

Голос поколіня

Літературознавці підчеркуют, што Нагачова творчіст была проявом маніфесту люди його поколіня. По дебютантскій повісти «Вісем штырі», в 2004 р. вышла друком хыбаль найвеце його лемківска повіст – «Бомбель». Не писал о любови до свойой землі, народу, ани не писал о обычаях ци дашто в роді: як то давно было. Писал о темній страні жытя своіх єдносельчан в лемківскым Ґладышові.

Через «Бомбля» вказал на жытя сельского пиячка. Переказ є заєдно смішный до болю, але і траґічні смутный заразом. Бомбель – бо так кличут головного героя, цілыма днями сідит на автобусовым пристанку і оповідат – старчыт лем сісти і зачати ґадати – як сам бесідує. Оповідат о выправі на Словацию, о Циґанах, о проблемах, о вшыткым, але так оповідат, же здавало бы ся прозаічны штоденны справы являют ся о вельо цікавшы, вынятковы, інтересуючы і втігаючы, бо проза Нагача втігат і заразом чарує. Героі «Бомбля» то автентичны жытелі Ґладышова. Хоц молодшый од них о вельо років, Нагач знал іх штоденне бытуваня, од циґарета по палюночку. Што го выріжняло, то факт, што не переберал в словах. Писал вульґаризмы. Але не робил того примітивно. Знал всадити слово в коректне місце так, што чытач чул, же писатель в сам раз добрі зробил.

Близкы споминают, што Мирко Нагач по выданю книжкы боял ся, што буде неґативно одобрана серед його селян. Але головны героі радо приняли повіст о самых собі. Были му ачий за тото вдячны.

O рік выпистил книжку «Боцан і Лоля», послідню выдану за жытя повіст. То уж інчый образ як тот з «Бомбля». Акцию веде поза сельском провінцийом, хоц як уж было спомянуто, вертат моментами до рідной страны. Повіст є о вельо тяжша до зрозумліня. Наррация веде через галюцинациі і свобідне розумліня того, што автор пише.

Траґічна смерт

24. липця/юлия 2007 р. його тіло найдено в пивници будинку, в котрым прожывал в Варшаві. Одобрал собі жытя. О пару дни похорон прошол в православній церкви в Ліщынах і там є похованый.

Посмертно, в 2009 р. явила ся його остатня повіст, котру не встиг скінчыти і упорядкувати. То «Незвычайны пригоды Роберта Робура». Книжка оповідат о узалежненых од телевізора люди, якы тратях контакт зо штоденністю. 10. червця/юнія 2016 р. в варшавскым Театрі Розмаітости мала премєру пєса «Роберт Робур» (реж. Кжыштоф Ґарбачевскій), яка є адаптацийом посмертной Нагачовой повісти.

Лемкы ближе змогли познати Мирка Нагача завдякы тлумачыню «Бомбля» до лемківского языка. В 2014 р. выдавцництво «Ґолем Серия» напечатало повіст в тлумачыню Петра Криницкого. «Дай Боже добриден! Витам вас сяк-так, хоц-як, абы-як. Я Бомбель на затриманці, бо сіджу праві ту, прото на затриманцi…» – так витат нас головный герой як раз в лемківскым перекладі. «Бомбель» завандрувал і до войводиньскых Русинів. «МАК» – мультімедияльный культурно-політичный часопис для молодых, выдаваный в Новым Саді (Сербія) до єдного з номерів ґазеты долучыл як раз примірникы Нагачовой повісти.