На розі 5-ой і 9-ой

Назвы уліць, памятникы, все выкличуть найвеце спорів, кедь є в люфті горячо. Наприклад як теперь, кедь іде война. А котра правилна путь?

По 1989-ім році ся в Пряшові подарило, такой на початку, іщі протиснути зміны названь дакотрых уліць, котры были єднозначно повязаны не з містом, не з його історійов, ани з ничім, што бы сьме мали в місті собі припоминати, лем з комуністічным режімом.

Што ся стигло на початку, стигло ся. Решта, і вядка тому, же люди не мають дяку мінити собі документы з причіны зміны назвы уліці, де жыють, припоминать „світлу будучность“ обіцяну комуністами в Пряшові доднесь.

Досправды не розумію, чом бы в році 2022 мала быти в Пряшові, третім найвекшім місті на Словакії, Енґелсова уліця, ці Волґоґрадьска. Же маєме Мукачівску уліцю, дає лоґіку, бо тоты дві міста мають сполочну історію. Але як нам ту пришов Волґоґрад?

Веце розумію, же ту є Сібірьска уліця. Тадь доста Чехословаків там было взятых на примушены „вакації“, але авторы назвы той уліці то бізовно так не думали. А уж кедь ту зохабили Сібірьску, чом в рамках союзницьвтва в НАТО не маєме днесь і Арізоньску, або Вашінґтоньску? Бо оно бы то быв такый самый блуд, як Волґоґрадьска ці Сібірьска.

Єдно щастя, же сьме стигли зрушыти такы назвы як Ленінова, але іщі все є доста уліць названых по чехословацькых комуністах, притім комуністічный режім є в словацькій леґіслатіві ясно означеный за злочінецькый, вєдно з фашістічным.

На Україні є горячо в люфті. І так ся не є што чудовати, же і на Підкарпатю сьме свідками того, же ся ідуть сторгнути, або уж ся сторгли даякы памятникы російскых особностей, або же хотять мінити назвы уліць. Ціль ясный. Збыти ся вшыткого, што припоминать народ аґресора.

Не буду оціньовати, ці Пушкіна треба зняти з будовы, хоць все ліпша холодна голова як горяча, і теперь є горячо. А Пушкін, неборак, так як ани не знав, же быв десь в Мукачові, так не буде знати ани то, же уж го там ніт. Але веце як зниманя памятників є інтересніше то, же появляють ся жаданя, жебы мінити назвы уліць.

Было бы то без спорів, кебы сьме собі повіли, же ся стрітиме в Ужгороді на розі 5-ой і 9-ой. Але ці бы то было правилне?

Я обидвома руками за то, же місто бы мало мати уліці названы так, жебы передовшыткым одказовали на історію, особности, історічны повязаня того міста. Лемже дакус ся бою того, же в тім припаді то так не мусить все быти. І так єдна доктріна буде вычеряна другов.

Спомяньме собі, як у 2019-ім році хотіли в Ужгороді змінити назву Уліці Антона Кашшая на Уліцю Володиміра Фединишинця. То было ґрявку. Чоловік, котрый быв вызначным писательом, педаґоґом, публіцістом, діятельом на Підкарпатю, котрый жыв в Ужгороді, не пасовав Карпатьскій січі, руху Свобода і далшым націоналістам. Мало то просту причіну.

Фединишинець быв Русин, і быв актівный у русиньскім русі. Ужгород втогды хотіли сохранити „од далшой сепаратістічной ганьбы“.

Днесь, кедь озывають ся люди, же не хотять мати на очах штось, што їм припоминать російску войнову аґресію, треба думати на то, же кедь ту не хочеме штось чудже, най то не є вычеряне дачім так само не домашнім.

Орґаны державы, самосправы, котры можуть вырішовати як і ці ся будуть мінити назвы уліць, мали бы думати на то, жебы в данім місті ці селі на Підкарпатю досправды были назвы уліць і такы, котры вказують на історію і історічны повязаня того реґіону, котры вказують на особности того реґіону і з народів, котры там стовкы років жыють, ці уж то Мадряді, Словаци, іншы народности, а передовшыткым і Русины.

Днесь вшыткы тоты народы, котры жыють в тім реґіоні, стоять за свойов державов. Дати їх особностям публічный простор, як в припаді названь уліць, є тото наймешне. Но єм в тім песіміста.

Америцька сістема у великых містах забезпечує, же споры о назвы уліць ся не мусать вести. Гей, было бы то без спорів з высше спомянутыма, котры протестовали проти Фединишинця, кебы сьме собі повіли, же ся стрітиме в Ужгороді на розі 5-ой і 9-ой. Але ці бы то было правилне? Не думам.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА