Тоты свята певно долго будеме памятати. Не каждый міг стрітити ся з близкыма, сісти до велийного стола, будучы разом заколядувати. Зато пандемію треба побороти інчыма способами.
Як раз другій ден Рождества Христового (ци Різдва, або Ріства, як даде бесідували) часто был тым, коли треба было выйти зо свойой хыжы і заколядувати, станути під дачыім облачком і співати так голосно, жебы ґаздове, почувшы знаємы звукы, одкрыли двері колядникам. Были і такы ґаздове-меломаны, што замірено не одкрывали воріт за скоро, але то лем зато, жебы як найдолше вслухувати ся в коляду. Тото было же вызваньом (на што тепер може і повіме «челендж») для колядників, бо мусіли не лем выспівати до кінця, але і похвалити ся знаємістю вшыткых стрічок.
Лем же пришла тота пандемічна біда. І што ту робити? Выйти з хыжы «без причыны» не вільно. Но, але колядувати – мож і треба! Так і Петро і Наталия Кєцы разом зо своіма діточками, анґажуючы своіх близкых, рішыли зробити акцию названу «коляда-челендж», котрой принципы просты – потренуй, поспівай, потренуване зареґіструй і пак нам одошлий, а мы тото змонтуєме.
Якы ефекты? Смотрте долов. А мы, як редакция ЛЕМ.фм, тішыме ся, же не забывате о колядуваню аж і в тот час. Побороли сте пандемію! Дякуєме!
А іщы раз дякуєме – за можливіст поділити ся зо світом том пречудовом думком!
Христос ся Раждає! Славите Його!