На Червеній ружі передана премія Лемкови

В суботу 22. октобра 2014 р. проходив шторічный фестівал русиньской културы під назвов „Червена ружа“, котрый орґанізує Народна рада Русинів Закарпатя. Тота зъєдинує 15 русиньскый орґанізацій, котры діють на теріторії Закарпатьской области Україны.

Фестівал традічно проходив в Закарпатьскім областнім руськім драматічнім театрі в Мукачеві. На проґрамі взяло участь веце як 20 умелецькых колектівів і солістів зо Закарпатьской области. Праздник Підкарпатьскых Русинів одкрыли председа Народной рады Русинів Закарпатя Євген Жупан, ведучій одділіня културы Областной державной адміністрації Юрій Глеба, ведучій одділіня народностей і реліґій Областной державной адміністрації Анатолий Салай, котры поздравили вшыткых участных. Міджі выступаючіма были такы колектівы як дітячій ансамбель Бабчина співанка, народный вокалный ансамбель народной співанкы Цінторія, ансамбель Ужанка, мужскый народный ансамбель Карпатьскы голосы і далшы.

В рамках фестівалу председа Народной рады Русинів Закарпатя Євген Жупан передав і премію Александра Павловічa. Тогорічным лавреатом став ся за свою довгорічну творчость русиньскый писатель Йосиф Лемко.

„Я стихы не люблю, лем слова, котрі были первыми уд них,“ такыма словами зачінать єден із своїх стихів днесь сімдесятьсімрічный Йосиф Івановіч Лемко. Писатель і русиньскый діятель народив ся 13. авґуста 1937 року коло Хуста в Бороняві на Підкарпатьскій Руси, яка втогды належала Чехословакії. Учів ся в Боронявскій школі, пізніше закінчів Хустьске културно-освітнє технікум і Харківскый інштітут културы. Служыв в армаді, учітельовав, робив у Областнім домі умелецькой творчости. Од 1994 року аж до одходу на пензію Йосиф Лемко быв ведучім одділіня кадрів і общых вопросів реґіоналного одділіня „Фонда госимущества“ Україны в Закарпатьскій области. Быв нагородженый металями „Ветеран труда“ і „Знак пошани“. Од 1990 до 1993 рр. быв депутатом Областной рады.

Йосиф Лемко діє в русиньскых орґанізаціях на Підкарпатю. Мож го спомянути як члена презідії Народной рады Русинів Закарпатя, є членом веджіня Ужгородьского културно-освітнього общества Александра Духновіча, член веджіня Союзу русиньскых писателів Закарпатя, але участь бере і в нерусиньскых орґанізаціях. Є членом Сполку журналістів Україны ці народной Ліґы композіторів Україны. За свою творчость вже быв перед дакілько роками нагородженый як лавреат і областнов літературнов премійов Александра Павловіча.

З його богатой творчости мож спомянути такы збіркы стихів як „На сивих крилах горлиці“, „Отча земля“, „Заспівайме в’єдно“, „Коса на ліву руку“, „Ключ од любови“ і далшы. Йосиф Лемко є і автором многых співанок.

Петро Медвідь

Йосиф Лемко: Подкарпатська Русь

Милый, Подкарпатськый рÿдный краю,

Я тебе не голосом пустым,

А трудом штоденным укріпляву,

Хоть бываву инколи й смішным.

Я з тобов ся фурт перекликаву,

Ты даєш ми силы молоді,

И я тебе, повірь, не забываву:

Ты в біді зо мнов и в горазді.

Я своє здоровля укріпляву

Травами й водицьов из криниць,

Токаном и брынзов полонинськов,

Винами и смаком сливовиць.

Обыйшов сады, поля я й горы,

Зиркнув щи й майдале… и клянусь:

Красотов твойов ся вічно тішу,

Рÿдна моя, Подкарпатська Русь!