На боці малого народа

Северомакедоньскый премєр є скламаный. Быти на його місці, єм нелем скламаный, але досправды нагніваный. А гнівати ся можуть і Русины.

Причінов скламаня є позіція Булгарії, котра блокує правом вета приступовы їднаня Северной Македонії. Булгарія, член Европской унії, того еталону людьскых і народностных прав, хоче од Северной Македонії єден малый подарунок. Скопє має признати, же їх язык є властно булгарьскый, а навеце має Северна Македонія скінчіти з „протибулгарьсков реторіков“.

Правдов є, же то, з чім бы было треба скінчіти, є булгарьскый націоналізм, котрый якось нихто не збачів, кедь країна вела приступовы їднаня і наконець стала членом Унії.

Абсолутно траґічным є, же Северна Македонія была охотна по довгых десятках років змінити про конфлікт з Ґреційов назву свойой державы, лем жебы могла вступити на путь евроінтеґрації. Теперь хтось сягать на остатні фалаткы народной ідентіты Северомакедоньців, і Унія ся затля лем призерать, так як ся призерала в конфлікті з Ґреційов, як кебы ся нич важне не діяло.

Зоран Заев, премєр Северной Македонії говорить, же теперь то вже проблема Европы, котра не знала заставити єдну країну, яка блокує процес розшыріня з причіны білатералной справы. Мать правду, але проблема є омного глубша.

Де суть часы, кедь Европска унія діпломатічно санкціоновала Австрію за то, же правіцьовый популіста, котрый мав близко ку екстремістічній правіці, Йорґ Гайдер, із свойов партійов став членом влады? Днесь ся смотриме на Унію, де выгравають політіци подобны Гайдерови, і Брусел є беззубый. На такы часы просто Унія не была приготовлена.

І вдяка тому собі Булгарія може дозволяти проти Северной Македонії то, што собі дозволять. І єм скептічный в справі того, же бы Унія якось „зморалізовала“ Булгарію і подарило ся їй пересвідчіти Софію, же мать одблоковати їднаня.

На што треба звертати увагу, то є то, же атакы Булгарії на Скопє суть атаками на фундаменты якойсь народной ідентіты. Покля то перейде Булгарії, пак не можеме чекати спасу з Брусела ани в нашій справі.

Од часу, коли Україна декларує, же хоче іти на путь евроінтеґрації, надіяме ся, же то буде будь, або. Значіть, будь буде мусити прияти вшыткы европскы штандарды што до людьскых і меншыновых прав, або не буде мож приступити до европского клубу. Лемже якраз тота теорія розсыпе ся нам на порох втогды, кедь Унія дозволить булгарьскому шовінізму рядити. Чом бы мали Українці признати Русинів як окремый народ і русиньскый язык як окремый, кедь Булагрія не признавать северомакедоньскый язык (і є вопросом, ці народ)?

Самособов, все ту іщі платить право вета. То значіть, же і в припаді вступу Україны може прийти держава, котра то буде блоковати з причіны, же не суть сповнены народностны права Русинів. Но траґічным є, же кебы сьме днесь мали выраховати тоты країны, котры бы ся за таке вето поставили, якбач бы єм спомянув лем Мадярьско, а і то є може лем оптімізм.

Значіть, днесь є досправды проблема на боці Европы. Покля русиньскый вопрос не вырішыме до часу, коли Брусел отворить двері Києву, є дітиньскым думати собі, же то вырішыме потім. Кавза буде скінчена. Наопак, україньска „наука“ тым може дістати простор на своє пошырьованя, і Русины уж мають доста скушеностей зо жывотом в політічнім блоку, де Русины не суть Русинами.

Іншак повіджено, наш вопрос треба рішыти днесь, не завтра. Зачати то мусить тым, же ся поставиме на бік Северных Македоньців, малого народа, і їх языка. Некомпромісно, без діскусій.