Мукачівска єпархія буде мати нового блаженого Петра Павла Ороса

Як інформовав портал Vatican News, Папа римскый Франціск у пятніцю 5-го авґуста 2022-го року прияв на авдієнції кардінала Марчелла Семераро, префекта Дікастерії у справах вызнаня святых, почас котрой потвердив декреты, якы дотуляють ся беатіфікаційных процесів.

Першым в тім списку є декрет вызнаня мучеництва Слугы Божого отця Петра Павла Ороса, русиньского священика Мукачівской ґрекокатолицькой єпархії, котрый быв і тайным єпіскопом.

Петро Павел Орос

Слуга Божый Петро Орос народив ся 14-го юла 1917-го року в селі Бірі, в Саболчско-сатмарьско-береґскій жупі, на теріторії днешнього Мадярьска, до родины ґрекокатолицького священика Івана Ороса. По смерти отця вєдно з мамов і братом Іваном перебрали ся у 1919-ім році на Підкарпатя, де жыв дідо, так само ґрекокатолицькый священик, Кіріл Раковскый. Як девятьрічный зістав цалком сиротов, кедьже му вмерла і мама.

У 1937-ім році вступив до Ужгородьской духовной семінарії і 28-го юна 1942-го року прияв рукоположіня на священика. Свою душпастырьску роботу почав як помічный священик в селі Великы Комяты.

Владыка Теодор Ромжа, котрый видів огорожіня про Ґрекокатолицьку церьков по приході Червеной армії і комуністів на Підкарпатя, подля свідоцтва отця Стефана Бендаса, 19-го децембра 1944-го року рукоположыв тайно отця Петра Ороса на єпіскопа. У 1946-ім році быв призначеный на вольну парохію у селі Білкы.

Підземельна церьков і мучеництво

У 1948-ім році містны орґаны влады намагали ся різныма способами, тисками пересвідчіти отця Петра Ороса, жебы перешов на православя. Кедьже він тото не хотів, подобно як іншым священикам, котры зістали вірны Ґрекокатолицькій церькви, заборонили му власти выконовати душпастырьску роботу.

Отець Орос продовжовав у душпастырьстві, но уж в підземельній церькви, і тайно обслуговав із своїма співбратами священиками ґрекокатольцкых вірників Ірщавщіны і Виноградівщіны.

На початку 1953-го року го заарештовали і послали до Ужгорода, до розслідчого ізолатора КҐБ, де быв під арештом понад два тыждні. В літі 1953-го року знова пробовали отця Ороса арештовати, но подарило ся му втечі.

День перед праздником Успенія Пресвятой Богородіці за юліаньскым календарьом, 27-го авґуста 1953-го року, в селі Великы Комяты за участи великого множества людей служыв Божеску літурґію, сповідав і причащав людей. Того самого дня пішов піше на желізнічну штацію в селі Сільце. Ту го хопив міліціонарь і вів го напрямом на село Заріччя. Недалеко креста го убив двома стрілами.

Тіло отця Ороса одвезли до Іршавского шпыталю, по дакілько днях го закопали меджі терня коло села Камяньске. Пізніше остаткы выкопали робітници міліції і КҐБ, і вывезли в напрямі на Іршаву.

Рокы ся не знало, де є похороненый

Довгых 39 років не знало ся місце, де є похороненый отець Орос. Аж по леґалізації Ґрекокатолицькой церькви нашли ся свідкове, котры під присягов розповіли правдиву історію тых траґічных днів.

28-го юла 1992-го року колишній начальник ізолатора Іршавского Районного одділіня выконавчой службы быв согласный дати свідоцтво і вказав ґараж міліції, де было закопане тіло. По екзгумації і выконаній експертізі 23-го авґуста 1992-го року одбыло ся перепохованя остатків отця Петра Ороса із вшыткыма честованями, якы належать його сану.

На другый день одбыв ся архієрейскый похорон. Мощі отця Ороса поклали до каплічкы, котра є близко церькви у селі Білкы.

12-го авґуста 2012-го року в роднім селі отця Ороса была одкрыта памятна табла тому великому сынови Підкарпатя. Памятну таблю вєдно ініціовали Україньске вседержавне самосправованя і Русиньске вседержавне самосправованя в Мадярьску.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА