Місто проґресу

Свідник буде од 2023-го року далше місто на Словакії, окрім міста Меджілабірці, котре буде двоязычне – русиньске, і при вступі вас буде вітати і русиньска таблічка з назвов міста. Наперек тому там затля зіставать музей, котрый існованя Русинів спохыбнює.

Стріча, котру абсолвовали Русины з представителями Радія і телевізії Словакії, Словацького народного музея і Міністерства културы, а головно їй резултаты, дають ся брати як успіх.

Релація, в котрій ся устами робітничкы Музея україньской културы у Свіднику спохыбньовало існованя Русинів, была знята з архіву, а як телерадіо, так і Словацькый народный музей, під котрый тот україньскый належыть, ся оправдали, а оправданя мають і публіковати на своїх сайтах.

Лемже, треба собі ясно повісти, же покля при творцях проблематічной релації зо серіалу S úsmevom po Slovensku, головно кедь іде о комерчну продукчну компанію, котра серіал до высыланя RTVS додавать, можеме вірити, а особно і вірю, же то не робили замірно, а была то лем глупа хыба, котру драматурґія при фіналізації не збачіла, при Словацькім народнім музею аж такы оптімісты быти не можеме.

Бо высловы, котры зазвучали з уст робітничкы СНМ – Музея україньской културы на адресу Русинів, не суть вынятком, але скоріше правилом.

Україньскый музей цілы рокы нелем тримать артефакты у своїм збірковім фонді, котры суть з русиньскых сел, і суть презентованы в музею, котре має в назві україньску културу, але так само публікує, його робітници давають розговоры, де проґрамово бісідують о „Русинах-Українцях“, припадно вшытко русиньске перевертають на українське.

Ніт, сучасный директор музея у Свіднику – Ярослав Джоґанік, не є тіп як попередній директор –Мірослав Сополиґа, котрый свого часу на пресконференції в Ужгороді, окрім іншого, означів русиньскый рух за ґрупу пару псіхічно хворых людей, ці котрый на 60-ту річніцю основаня музея зорґанізовав конференцію, на котрій участны підписали выголошіня, в якім на Русинів кличуть СБУ. Сучасный директор є діпломат, і непотрібны атакы на Русинів не робить.

Сучасный директор є діпломат, і непотрібны атакы на Русинів не робить. На другім боці не робить ани нич про тото, жебы ся з українізаційов Русинів, і через ним веджену державну інштітуцію, перестало.

На другім боці не робить ани нич про тото, жебы ся з українізаційов Русинів, і через ним веджену державну інштітуцію, перестало. Людьскы повно акцептую, же сам є пересвідченый о тім, же є Українець. То його выбер і право.

Но тото право кінчіть там, де ся спохыбнює існованя другого окремого народа – Русинів.

Є ясне, же Словацькому народному музею теперь не зістало нич інше, лем ся оправадти, бо музей знать, же то є через чару. Як в одношіню ку словацькій леґіслатіві, так в одношіню ку меджінародным договорам, котрых є Словакія сіґнатарьом.

Лемже оправданя ся за тото, і приобіцяня, же ся зроблять крокы, жебы таке штось ся не повторяло, не старчать.

Не старчіть то зато, бо, по перше, ани сам ґенералный директор Браніслав Паніс не може вірити тому, же ся то в україньскім музею не буде повторяти, а по друге, бо і кебы робітници музея у Свіднику уж на вічны вікы были тихо, і так бы існованя того музея в такій подобі, в якій він діє, было продовжованьом українізації.

Што інше то є, кедь не українізація Русинів, коли русиньскыма артефактами як своїма гордить ся Музей україньской културы?

Зато стрічов з представителями даных інштітуцій вырішыла ся єдна проблема – одвысылана релація. Лемже тото ани здалека не є конець омного шыршой і комплекснішой проблемы. До той проблемы, продовжуючой українізації, належыть і русиньска дідовизна в збірковім фонді україньского музея.

Покля собі днесь хтось думать, же Русины не підуть дале, мав бы ся спамятати. Одвысыланя релації, за котру ся теперь вшыткы заінтересованы оправдають, не є кінцьом, але зачатком іщі векшых намаг о здобытя того, што є наше, до нашых рук.

У Свіднику вас даколи давно, іщі за комуністів, вітав напис: Свідник – місто проґресу. Тот проґрес, жебы ся конечно Свідник декомунізовав од релікту, котрый там доднесь зістав, місту під Дукльов дожычіме. Жрідло фотоґрафії: Pixapay.com.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА