Мирны Помазанникы

Лемко – ґазета для народа – в чыслі #5 за 1913 рік выказує реальполітычне чутя. Проповідат мир медже народами. Шак, сторожами того миру єст сама царо-кайзерска корпорация. А в каждій корпорациі, як сліпо вірят дакотры, панувати годен вічний мир, порядок і процедуры (чытай – авторитраризм).

Лем історычны скушеносты Русинів доводят, што і помазаным поведе ся зробити з миру парадну війну, жебы охораняти свою чест. А же фурт споминаме стары добры довоєнны австрийскы часы? А чом бы ніт, кєд товды наша ґазета стояла лем 2 дуляры – за цілий рік.

Писмо Нашого Цисаря до Русского Царя!

Нашь Найяснѣйшій Монархъ выслалъ князя Гогенльое съ власноручнымъ писмомъ до русского царя Николая. Што правда, нихто не зна што тамъ написане, але сподѣваются, же заповѣдъ покою. Шыткымъ вѣдомо, што меже Австріомъ а Россіомъ незгода, што австрійскы полѣтыкы не можутъ погодити ся съ русскыма полѣтыками што ся тычытъ Балканскыхъ Славянъ. Меже Австріомъ и Россіомъ съ того поводу грозитъ война и обѣ монархій зобрали войско, утриманя котрого коштує массу гроша и велька страта въ промыслѣ, газдôвствѣ и купецтвѣ, бо наймолодшы рукы мусять быти при “шперкляпѣ”. Теперъ тымъ, што остали дома нехцеся робити, бо каждый иадѣеся вôйны, каждый о ней мыслитъ.

Жебы скôнчыти съ томъ прикромъ чеканиномъ, выслалъ нашъ Найяснѣйшій Монархъ нисмо до русского царя. Мы лемъ ся можемѳ тѣшыти съ такого писма, писаного рукомъ Сѣдоглавого Помазанника Божого, до другого Помазанника.

Мы не вѣриме жаднымъ полѣтыкамъ, але Помазанникамъ Божимъ вѣрцме, бо они отцы народа, отцы простого хлопа. А тымъ вецы ся тѣшиме, же нашъ Монархъ пише до русского царя, котрый неразъ помôгъ нашой монархіи и маме надѣю, же по тымъ нисмѣ приде до згоды меже сусѣдами, Австріомъ и Россіомъ, на котрôйто згодѣ намъ дуже залежытъ. Бо незгода тыхъ двохъ монархій отбивала ся на насъ Руснакахъ найвецы! Бо хоцъ мы громко заявляме о вѣрности свойому Монарху, злы духы, котры хцутъ на насъ ингереса жыдовскы робити, представляють насъ, яко здрадникôвъ монархій, лемъ на той пôдставѣ, же мы признеме ся до русскости. Мы лемъ тильо повѣме, же жебы шыткы были такы вѣрны и такъ готовы проляти кровъ за свого Монарха, то Австрія не потребувала бы просити помочы оть русского царя въ р. 1848, противъ бунтовникôвъ мадяръ!

Нашому Найясьнѣйшому не все поможутъ Прусы, не все Италія, але русскій народъ поможе Му все, бо русскій народъ отзначатъ ся тымъ, што все стоитъ вѣрно при Помазаннику Божимъ, бо Онъ Богомъ поставлений.

Мы съ надеждомъ отдаеме льосъ покою въ рукы Тыхъ двохъ Монархôвъ.