Днес минят 130 років од дня, коли вродил ся Методий Трохановскій, учытель, політычний і соспільний діяч та автор першых лемківскых букварів і чытанок для діти.
Методий Трохановскій вродил ся 5. мая 1885 р. в Білцаревій на Лемковині, на пілнічно-західнім крайчыку Карпатской Руси. По скінчыню Учытельской Семінариі в Коросні, учытелювал в селі Угрин. В 1913 р. оженил ся з Констанцийом Дуркот, дівком выдатного русиньского діяча і грекокатолицкого священника, о. Йоана Дуркота.
Передден І Світовой Войны і єй выбух то початок террору зо стороны австро-мадярскых власти і м.ін. іх украіньскых прихыльників, котры фальшыво засвідчували о тым, же такой ціла Лемковина была заселена шпіонами Росиі – державы, будучой безпосереднім противником Австро-Мадяр в воєнным конфлікті. З тым звязана і русиньска ґеєнна – Талергоф і вельо сфабрикуваных процесів (м.ін. процес о. Максима Сандовича, та пізнійша його смерт в Ґорлицях, перший і другій віденьскы процесы, в котрых охочо против Русинам свідчыли украіньскы діячы, м.ін. Кост Левицкій, котрий потім спілпрацувал тіж з гітлерівцями, Кірил Студиньскій, ци Ярослав Веселовскій, редактор украіньского “Діла”).
Траґічны подіі початку ХХ столітя не минули і Методия Трохановского. По выбуху І Світовой Войны, 4. серпня 1914 р. был арештуваний і поневолений в вязницях, найперше в Новым Санчы, пак в Вадовицях, а 12. вересня высланий до концентрацийного лаґру в Талергофі. Одтамале, 30. мая 1915 р. был перевезений до арешту віденьского ґарнізону, де в другым віденьскым процесі, котрий проходил од 4. вересня 1916 р. до 17 лютого 1917 р., разом з інчыма Лемками о. Гавриілом Гнатишаком (не дочекал кінця процесу, бо вмер, замучений в вязници), Димитрийом Вислоцкым (знаний шырше як Ваньо Гунянка), Семаном Буликом, дром Ярославом Сьокало, о. Романом Прислопскым, Іваном Андрейком, Теодором Мохнацкым, Александром Миляничом, о Теодосийом Дуркотом, Миколайом Громосяком (пізнійшым міністром рільництва Руской Народной Республикы Лемків) і другыма діячами з Галичыны і Буковины, был оскаржений о здраду австро-мадярской державы, за тото, же:
“…до 26. червця 1914 р. і по оголошыню загальной мобілізациі, 31. липця 1914 р, оставали членами ріжных русофільскых обществ в Галичыні і Буковині, а свойом діяльністю і русофільском пропаґандом рыхтували одорваня спомненых земель та части Мадяр од Австро-Мадярской імпериі, підтримували внутрішню небезпеку для державы і провокували внутрішній бунт.”
Окрем Методия Трохановского і шестьох інчых, підсудны были сказаны на смерт через повішыня, але за причином амнестиі нового імператора Карля І з весны 1917 р., обвинены в другым віденьскым процесі были спасены од смерти, а кару замінено на дожывотню вязницю. Уж по войні, вернули домів.
Конец І Світовой Войны, а враз з ньом – конец Австро-Мадярской державы, то велика зміна на політычній мапі Европы. За принципами американьского президента Томаса В. Вільсона “о самостановліню народів” і Русины зачынают думати о своім політычным будучым. Методий Трохановскій актывні діє для основаня русиньской державы. Остає основательом і членом Руской Рады в Креници, котра потім входит в склад, основаной кінцьом 1918 рока, Руской Народной Республикы Лемків. З тым тіж звязана єст поміч і попертя лемківскых учытелів, котры были ій вірны.
Але новооснована держава – ІІ Польска Республика, нескоро хотіла забыти Лемкам запропонувану Вільсоном пробу до самостановліня, бо, як чытаме в тайным документі Повітовой Коменды Державной Поліциі в Новым Санчы з 24. липця 1921 р., грекокатолицкы священникы о. Юлиян Сембратович і о. Емілиян Венгринович враз з Методийом Трохановскым были інвіґілюваны і, хоц не было на тото доводів, окрислены як рускы фанатыкы, котры занимяют ся антидержавном політыком.
Дальша діяльніст Методия Трохановского в меджевоєнным періоді то орґанізация русиньского фестівалю в Креници (1930) і посвячыня пропамятного Талергофского Креста, што было нагодом до величезной маніфестациі, в котрій взяло участ понад два тисячы люди, та аґітация до закладаня Лемками своіх склепів, ци ріжного рода асоцияций, в тым і банково-кредитовых, але тіж по части соспільна і політычна діяльніст.
При нагоді вельох стріч, Методий Трохановскій фурт бесідувал о небезпеці украінізациі Лемків, а охороном перед ньом може быти лем освіта і едукация та розвиток лемківского языка і культуры. В жолтни 1932 р. тота справа была піднимана на стрічы русиньскых діячів в Ґорлицях, што было початком до основаня о рік в Саноку, 8. грудня 1933 р., такой рівно 15 років по основаню Руской Народной Республикы Лемків, першой в істориі орґанізациі о сучасным русиньскым напрямі – Лемко Союз, котрий выдавал тіж ґазету “Лемко” (єй шефредактором был М. Трохановскій, а выдавана была в Новым Санчы 1934, Креници 1934-1936 і Львові 1936-1939). Тота орґанізация явні сопротивляла ся украіньскій пропаґанді і аґітациі в церквах і школах, домагала ся од церковных власти выділіня окремой (од насыченым украіньскым нацийоналізмом єпископством в Перемышли) єпархіі, што повело ся в 1934 р. покликаньом Апостольской Адміністрациі Лемковины.
Як єден з выдатнійшых діячів Лемко Союза, Методий Трохановскій причынил ся до введіня лемківского языка до шкіл (1933 р.). Сам был автором першых підручників для діти. Спід його рукы вышли Буквар. Перша книжечка для народных школ (1935 р.) та чытанка Друга книжечка для народных школ (1936 р.). Попри тым, зачынаючы од шкільного рока 1934/35, М. Трохановскій был ініциятором курсів для учытелів лемківского языка в Учытельскій Семінариі в Старым Санчы.
Хоц Лемко Союз ясно підкрислял лояльніст до державы, в котрій жыют Русины-Лемкы, та окрему од украіньской, але тіж русофільской, ідеолоґію, утведжаючы модерний русиньскій народовий напрям, од 1936 р. власти ІІ Полськой Республикы помалы зачали ся одвертати од лемківскых стремлінь і допомогы в едукациі Лемків, заступуючы русиньскых учытелів на Лемковині Поляками, што было причыном делеґаций до Варшавы і протестів зо стороны Методия Трохановского, котрий домагал ся тіж стрічы з самым премєром.
Лемківскы мриі і надіі скінчыли ся враз з выбухом ІІ Світовой Войны. Назисты і іх помічникы (часом тоты самы, што вчас І Світовой Войны “допомагали” австро-мадярскым властям нищыти вшытко, што русиньскє) вводят новы порядкы і правильны ідеолоґіі, хоц подібныма методами.
21. червця 1941 р. Методий Трохановскій остає арештуваний через гітлерівців, бо зас находит ся в списі, сотвореным зас украіньскыма діячами, допомагаючыма назистам контролювати русиньску етнічну обшыр, лем тепер не являт ся антиавстрийскій, антипольскій, лем – як ся вказує – про-світскій. Разом з інчыма лемківскыма діячами такой до кінця войны находит ся в вязници в Кєльцях.
В 1944 р. выходит з німецкой, але іде до совітской неволі, арештуваний через НКВД. Його нелегкє жытя кінчыт наступна з русиньскых ґеєнн ХХ столітя – неславна акция “Вісла”. Разом з родином остає выселений до Вроцлавя, де неодолга вмерат 15. лютого 1948 р.