Мелянія Собин – до 95. річниці народжыня

Днес, припадат 95. річниця народжыня выдатной лемківской поетесы – Меляніі Собин.

Вродила ся 30. серпня 1920 р. в русиньскым селі Бортне на Лемковині, в родині Томы Неця, вязня талергофского лаґру, до котрого брали лем вчены, мудры і заанґажуваны особы. Од вітця молода Мелянія Нецьо (під дівочым назвиском тіж творила) зачеркнула з лемківкской крениці любов до свого села, народу і краю, за котрыма тужыла медже інчыма в своіх вершах.

Завдякы патріотычному выхованю, од молодых років брала участ в громадскым жытю селян. Діяла при чытальни ім. Михала Качковского в Бортным, де любила зазерати і познавати історию, літературу, драму (грала в сільскым театрі) і минуле лемківского народу. Вродила ся іщы за часів прекрасной, несполненой мриі своіх вітців, великой ідеі, якій было мено Руска Народна Республика Лемків.

Няньо, як пристало на свідомого Русина, выслал молоду дівку до Рыманова, де отримала ґімназияльну освіту. Вчас ІІ Світовой Войны вышла за парібка з сусідства – Александра Собина, де разом вели ґаздівку аж до выселіня в 1947 р. Были з родином выгнаны на пілнічны тетиториі Польщы, в околиці Бранєва. Туга за рідном земльом справила, же по парунадцетьох роках вернили з мужом до рідного Бортного і зачали наново одроджувати лемківскіст на порожній Лемковині.

Літературний доробок Меляніі Собин, то, на жаль, в векшости творчіст долгы рокы тримана в рукописах, котры часто, як вказало ся по смерти поетесы, лежали недокінчены. Вельо вершів має по пару версий, што свідчыт о рефлексиі над нима і таланті Лемкыні з Бортного. В 70. роках ХХ столітя, пару творів было печатаных в украіньскым тыжденнику Наше Слово. Од 80. років єй вершы друкуваны были в лемківскых періодиках Голос Ватры (ґазета выдавана з нагоды Лемківской Ватры до 1989 р.), а пак в часописі Стоваришыня Лемків – Бесіда. Стишкы Меляніі Собин находят ся тіж в антолоґіях Мамко куп мі книжку, Łemkowie piszą і Ци то лем туга, ци надія. В 2015 р. вышла обшырна книжка «Під бортяньскым небом», будуча полным выданьом творчости поетесы.

Меланія Собин вмерла в рідным селі Бортне 5. лютого 1979 рока. Єй гріб находит ся на татмышнім цмонтери.

Долов, верш Земльо моя, співаний Юлийом Трохановском з ІІ части Пісен і Співанок Петра Мурянкы, платні выданой Стоваришыньом «Руска Бурса» (слова: Мелянія Собин, музыка: Петро Мурянка).

Земльо моя

Земльо моя,
Сторінко моя тиха,
Кольорами розмаєний мій луже,
Неєдна нас доленька била лиха,
Може зато,
Тебе люблю так дуже.

Земльо тверда,
Ты щедра і богата,
Лем тя треба так любити, як маму,
Треба знати вымавляти заклятя,
Як до того,
Што є в байці, Сезаму.

Ты як поезия,
Полна красной природы,
Пахнеш квітьом і молоком протікаш,
Нихто не зна, што крыєш іщы в собі,
Якы скарбы,
Там од віків замыкаш.

Де-ж тя забуду,
Земльо мого дітинства,
Ты мя грудми выкормила своіма,
Ту мя купала, в тых водах твоіх быстрых,
Найдорожша
Моя Мати Лемкыня.