Мало то быти свято

В тім році припоминаме собі сто років од заснованя 1-ой Чехословацькой републікы. Із той причіны выникла і мішана чехо-словацька ґрупа, котра заподівала ся планованьом і орґанізаційов подій, котрыма собі довєдна Чеська і Словацька републіка має припоминати тото велике свято. Штораз веце приходять мі думкы о тім, хто і як бере тото свято. І ці досправды хотять вшыткы святковати републіку.

Чеська републіка має у своїм календарі день выникнутя републікы, 28-ый октобер, як державне свято. Од выникнутя Словацькой републікы была в парламенті вже дакілько раз пропозіція, жебы тот день быв державным святом і про Словакію. Чудуй ся світу, є абсолутно єдно хто мав векшыну в парламенті, хто сидів коло властей, ці то были націоналісты, лівіця ці правіця, хто быв у опопзіції, така пропозіція ниґда не перешла. Самособов, Словакія одкликує ся на свою чехословацьку історію, ясно тым декларує, же не є надвязаньом на фашістічный штат Йозефа Тіса, но єдночасно політічны представителі за 25 років не знали з дня, коли выникла републіка, на яку ся одкликують, зробити державне свято. Причіна ся все нашла. І так тот день є в словацькім календарі лем памятным дньом, што в практіці значіть, же головно молодша ґенерація, котра собі Чехословакію вже не може памятати і в тот день іде до школы, роботы, ани не знать, же бы ся штось мало припоминати і святковати.

І теперь в осени пришла до словацького парламенту інціатіва, жебы ся холем єдноразово, у 2018-ім році, кедьже святкуєме сторічніцю, выголосив на Словакії 28-ый октобер за державне свято. Тадь предці Словакія святкує вєдно із Чеськов републіков, роблять ся в рамках того різны події. Пропозіція перешла. Но зо змінов. Єдноразове державне свято на Словакії буде. Маєме собі ним припомянути републіку. Но не буде 28-го октобра, а 30-го октобра. Чом 30-го октобра?

Офіціалнов арґументаційов є, же 30-го октобра 1918-го року была выголошена Мартіньска декларація. Словаци втогды выголосили в Мартіні Словацьку народну раду як єдину, котра може выступати за Словаків і офіціално зрушыли свій звязок із Угорьском, незалежно на тім, же два дні тому уж была в Празі „мужами 28-го октобра“, меджі котрыма мали представителя і Словаци, выголошена републіка і тым ся властно будьякый звязок Словаків із Угорьском зрушыв. Хоць не мам інтерес зневажовати крокы Словаків і їх Мартіньску декларацію, думам, же як раз тота декларація вказує на дакотры словацькы стереотіпы, котры видиме доднесь.

Словацькым представителям было єдно, же в Споєных штатах Америкы уж были підписаны документы о вытворіню сполочной державы, же в Празі уж была републіка выголошена, мали потребу іщі два дні по тім зробити властный крок, бо тамты были якбач лем чеськы. Тото саме ся діє днесь і Мартіньска декларація тому давать добру принагоду. Словаци святкють републіку, але не будуть то предці робити подля Чехів і з Чехами. Треба зробити окреме святкованя. Народне. Но вопросом в такім припаді є, ці досправды Словакія святкує републіку, або свою декларацію, котра бы мала за моїм поглядом векше значіня перед выголошіньом републікы, не кедь пєса скінчіла, і публіка уж не чекать далшы выступы акторів, а вставать з кресел і аплавдує.

Не беру Словакам, же є про них Мартіньска декларація важным історічным пунктом. Но покля го хотять святковати, най го святкують окреме і най не бісідують, же 30-го октобра є свято, котре є выголошене ку сторічніці републікы. Републіка выникла два дні скоріше.

Робліня вшыткого окреме, по свому, з акцентом на Словаків, лем жебы то не было „по чеськы“, є навеце контрапродуктівне і нечутливе односно меншын. Мінімално дві, чеська і русиньска, суть тым на Словакії даны до другого або аж десятого плану. Припоминаня собі Мартіньской декларації є предці припомянутьом собі чісто словацькых себеідентіфікачных, самобытных, політічных справ. Выголошіня републікы має быти святом вшыткых, о то веце трьох державотворных народів – Чехів, Словаків і Русинів. Ани Чехы, котры жыють на Словакії, ани Русины предці не мають централный пункт тых святковань Мартіньску декларацію, а выникнутя державы. Навеце, теріторії Русинів офіціално приєднали ся аж в році 1919, но святом про нас є выникнутя републікы, до котрой приєднали сьме і свої теріторії. Кебы сьме мали поступати єднако як Словаци, святковати будеме аж в році 1919 і так властно єдиным, хто досправды святкує републіку, зістануть Чехы. А не треба забыти, же на Словакії є вызнана і моравска меншына, котра так само нич із Мартіньсков деклараційов не має, но думам, же републіку святковати хотять.

Ціле святкованя на Словакії є з погляду Русинів барз чудне. О тім, же Чехословакія, то были і Русины і їх теріторії, котры суть днесь наприклад і частьов Словакії, не чути в рамках зорґанізованых подій майже нич. І кедь є правда, же нашли ся, дяковати Богу, даякы новинарі, котры то холем до медій якось діставають. Но іншак суть лем Чехы і Словаци. На Словакії в першім шорі Словаци, і так собі то треба ціле приспособити. Наприклад і тым, же святковати будеме, але по свому і властно уж ани не знаме, ці републіку або штось інше.

Мало то быти свято. Днесь мі то много раз на Словакії прийде як змаганя ся із Чехами і потверджованя собі свойой словацькой окремости. Офіціална арґументація мі не стачіть, є скоріше потверджіньом попередніх слов. Не знам нашто. Нихто о Словаках, їх історії, окремости предці днесь не похыбує. Шкода…

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Жрідло фотоґрафії: pixabay.com.

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА