Мале, а тішыт

Памятам, же коли влони вказала ся тота публикация і першый раз єм єй взріла, подумала-м: wow, але супер річ! І тепер, коли минуло уж гідні місяців од премєры, думам докладні так само. A на думці мам Лемківску книжочку Пауліны Бялковской.

Лемківска книжочка вказала ся в 2017 році як маґістерска дипломова робота Полі Бялковской, студенткы Працовні Інформацийной Ґрафікы Артистичного Університету в Познані. Поля є авторком цілой концепциі публикациі, ілюстраций до ней, тексту та ґрафічного проєкту. До спілпрацы попросила Анну Рыдзанич, котра зробила переклад текстів і помагала в редакциі. Выдавцьом є Фундация Стара Дорога. Тілько з основных інформаций. Легко найдеме іх в редакцийній стопці. Тепер най буде місце для того, чым є Лемківска книжочка.

Публикация приближат наймолодшым чытачам, як выглядало типове лемківскє селечко, хыжа, в што Лемкы ся облікали, чым занимали. Словом – такы основы основ, кєд іде о характеристику Лемків. Лем же зачудує ся тот, котрый подумат, же в такым разі по што брати гевсу книжочку до рук, кєд зачудувати го тема не може? Ано може, бо форма і спосіб поданя того простого змісту заскакує з каждом отвераном стороном. Не вадит факт, же єст тых стран мало і хтіло бы ся більше, бо кажда єдна розкладівка то мале передставліня. Гей, так бы-м назвала явиско, котре видиме при каждым переверніню паперя. Што більше, по першых двох, най буде робочо – нормальных розкладівках, сцена ся розтігат – нашым очам вказуют ся розкладаны страны.

Прогулька по селі веде нас до хыжы, аж і до самой єй середины. Штырьом сторонам (розложена подвійна розкладівка) мож призерати ся долшу хвилю. Серед підписаных елементів середины найдеме м.ін. красну малювану ладу, пец, діжку, боденку ци мисник. Досмотрити ся мож і вязкы зіля на пецу, лопаты до вытіганя хліба, фляшок, фляшочок, розмаітых дзбанків і горняток.

Але ідме дале, в хыжы посідити мож хоц-коли, а там, на дальшых странах грают Циґане, Жыды кличут до корчмы. A як підеме дале, то зас затримаме ся на долше. Двократні розкладана вкладка отверат нам очы на кольорове облечыня. На десятьох страничках розмалюваны сут фацелик, чахлик, фарбанка, холошні, кабат, опліча, запаска, лайбикы – список праві ся не кінчыт… і то з розріжніньом облечыня на окремы части Лемковины. Хто не памятат, або не знат, як допасувати в пары такє: мазярство, камінярсто, продукция лжыц, дегтю, Бортне і Бодакы, Новиця, Лося і Білянка, то скоро надробит бракы.

По материі звязаній з тым, што земне, мож дознати ся про тото, што важне для духа. Церков з верхы і в середині розписана на дальшій подвійній розкладівці. Помалы ближыме ся ґу кінцьовы книжочкы. Чорны горы (так, так, чорны горы, то не хыба) одраз вводят в смутный настрій. Нашла ся на картах тіж і мапка Польщы з позначками, одкале выселяли, де оселяли, а на червено биє по очах крапка, вказуюча на Явожно, в якым вязнено і тортурувано Лемків.

Обертаме остатню, чудні «грубу» страну, а ту несподіванка. Послідня сторона то нияк не конец познавчой прогулькы, а єй грубіст крыє в собі трьох вызначных малярів, о котрых світ добрі знат, лем не все чул про тото, што іхнє коріня наше – лемківскє. То Епіфан Дровняк, Юрий Новосільскій та Енді Варголь. Тішыт факт, што авторка рішыла Никыфора Креницкого дати в скобках. Так як і на попередніх странах, і на тій остатій, котру двараз мож розложыти, Поля Бялковска помістила короткы поясняючы тексты.

Груба, чорна контурова криска ілюстраций дакус приводит на мысель малюваня Епіфана Дровняка. Коміксовіст рисунків може асоциювати ся з популярном штуком, а той зас корольом был прецін Енді. Фаребніст і получыня кольорів здає ся дакус лучыти ся з малярством Новосільского. Неочывидніст ґрафік – гейбы для діти, але і дорослы найдут вельо приємности з обзераня, то додатковый атут книжкы. Тішыт око, што книжка печатана была на матовым папері. Кредовый, хоц блищачый, то блеску публикациі бы радше не додал. Міністер добрі грошы выдал.

Фот. Фундация Стара Дорога