Ленін вічні жывый

Нелем Округлый стіл Русинів Словеньска обернув ся на міністра културы Словацькой републікы у справі рішаня музею у Свіднику, де є ціла културно-матеріална дідовизна Русинів Словеньска доднесь презентована як култура україньска. Рішати то хотів і Мілан Мнягончак іщі в марці, коли не быв председом Русиньской оброды а выступав з позіїції председы партії Наш край. Він ся але не обернув на міністра Мадяріча, но рівно на премєра Роберта Фіца. Одповідь, по выше пятьох місяцях (якбач ся требало порадити з україньскым партнером а предці теперь лем Київ має і іншы проблемы), але чудуй ся світу знова пришла лем од міністра. Як в першій одповіді Округлому столу, ани в другій одповіді Мнягончакови міністер не скламав. Зясь ся блиснув своїм досправды унікатным поглядом на світ і науку.

Покля в першій одповіді припоминав фіґель о совєтьскых ученых, кідь написав, же фаховци мусять зробити досліджіня і повісти, ці то є русиньска або україньска дідовизна, чім Русинам як кібы повів, же так як колись платило, же є правдов лем то, што потвердять совєтьскы учены а іншак не єствує нич (также є єдно, ці ся люди голосять к Русинам, бо і так то мусить якбач хтось з Братіславы потвердити), в другій одповіді нам іщі ясніше вказав, же Марек Мадяріч реално ставлять вопросы о тім, ці є то чоловік на правилнім місці в році 2014. Но вєдно з тым нас пересвідчує, же в такім році 1969 бы істо на правилнім місці быв.

Міністер в одповіді Мнягончакови в справі Музею україньской културы у Свіднику написав, же є властно вшытко в порядку. У своїй одповіді міністер інформує, же по здобытю фактів суть експозіції музею презентачныма выступами, кторы выходять з науковых знань знамых в добі їх вынику, причім обсягують штандартны фаховы оцінюючі тексты і пописовы тексты ку збірковым артефактам, котры не были од добы їх вынику обсягово мінены ани доповньованы. На конець міністер підкреслює, же вшытка фахова діятельность є повно в компетенції Словацького народнго музею, чім властно даваять сіґнал, жебы ся вже тоты Русначкове перестали вмішавати до діл, котры їм не належать.

Не знам, ці собі міністер усвідомлює што написав, але покля ні, так то можу курто пояснити. По перше, міністер признав, же робітници музею у Свіднику властно 25 років не роблять якбач нич зо своїм вже давніше зозбераным матеріалом. Кідьже до днешнього дня не рефлектовали добу і не актуалізовали оцінюючі і пописовы тексты ку артефактам во світлі „новых“ або ліпше повіджене досправдовых фактів, без бруду комуністічной пропаґанды, так є то скоріше на покараня робітників музею за нечінность, як на оганяня ся тым, лем жебы єм собі потвердив, же то є в порядку. По друге, покля бы ся в історії, етноґрафії, або цілково мало поступати лоґіков міністра Мадяріча, пак бы якбач было в порядку, жебы артефакты в державнім музею в Будапешти з теріторії днешньой Словакії были означены як артефакты з „Фелвідеку“ бо в добі здобытя тых артефактів не было Словакії, лем Фелвідеку. Ці тото уж радше ніт, то бы вже Словаків боліло…

Марек Мадяріч є окрім іншого словацькый драматік. Надіям ся, же як драматік лем хоче підняти напятя в пєсі під назов Проблем з музейом але планує щастливый конець. Бо кідь ні, і тото што пише думать важні, так потім є про нього якбач іщі все Ленін вічні жывый а зо Совєтьскым союзом будеме на вічны часы. Істо то в дітиньстві видів на многых місцях. В добі вынику тотых слоґанів то была „правда“. Подля його оптікы бы то мала быти правда і днесь. Лем пак не знам, што робить у функції.

Петро Медвідь, Пряшів

(Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm)

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА