Лемківска різба: де, як, што, хто, чом і коли – 70 процент – неділя, 18.00 год.

Днеска завершаме цикль, в якым чули сте вшелеякє-розмаіте, а єднак вшыткы темы і люде были повязаны през родину Одрехівскых з Вількы. І, повісти бы – през різбярску династию Одрехівскых.

Династия – то не лем тырваня традициі. То і розвиваня єдной справы, єй продолжаня на новых рівнях. Павел Одрехівскій был барз здібным сельскым майстром-різбярьом. Різбило ся в Вільці лем товды, коли было менче роботы на ґаздівці, бо як раз тото было найважнійше. Павел продолжал улюблену справу по выселіню во Львові, де уж лем ся різбило, бо не мало ся ани поля, ани ліса…

Молодшый сын Павла Одрехівского – Михал, лем принагідні занимал ся різбом. Середній сын – Іван, зробил різбу своім фахом, то была його робота, його творчіст, його занятя наштоден. Старшый сын – Василь, достал ся высокой школы – студиювал кумшт, скульптуру і пак творил і як майстер-різбяр, і як высокопрофесийный артиста.

Сынове Василя – Владимір і Роман – тіж яли ся артистичных студий, пішли дорогом свого вітця, так само і сын Владиміра – Василь.

Владимір єст знаным не лем во Львові скульптором, але і ректором Львівской Нацийональной Академіі Штукы.

А Роман Одрехівскій, окрем того, вышол в тій династиі на новый рівен: остал науковцьом і досліджувал творчіст свого діда Павла, вітця Василя, стрыка Ваня, брата Владека… Но але в його дисертациі написал не лем о них, а о вшыткых лемківскых різбярах, якы творили в дереві і в камени. Другу дисертацию він писал лем о церковній різбі Галичыны, в тій роботі гідні місця занимают і лемківскы майстры.

Так Одрехівскы перешли пут од сельского ремесла до высокого кумшту і вкінци – до наукы, до описуваня, аналізуваня, досліджуваня тых початків ремесла – одкаль вшытко і вышло.

І буде лоґічным, кєд і мы днеска в остатній з циклу передачы побесідуєме о тым, як то Роман Одрехівскій ял ся досліджувати лемківску різбу, і што він ся дознал. На фото коло нього видите і його книжку «Різбярство Лемківщини». Но то просиме слухати! Хоц пан Роман єст науковцьом, але бесіда наша буде барз проста – бо преці сме простыма Лемками…