Лем ту воду із потічка

Меду, вина він не пиє

він того не знає

лем ту воду із потічка

все си попиває…

Так то іде в лемківскій співанці. В 4. номері християньского місячника “Наука”, котрий был напечатаний в Ужгороді в апрілю/квітни 1913 р., можеме прочытати особливий текст про обычаі нашого народу.

Адже в селі Зарічя, в уґочскій жупі, єст такій звык, што коли народит ся дакому дітина, товды єй няньо честно обіцює, же закля не буде той дітинкы женити, то ниякій напиток до ґамбы не возме – окрем воды з потічка.

І наша підредакция “Наукы” – для карпаторуского народа – заохочала бы надале тот красний і “полезный” звык продолжати в чысленных рускых селах. Боіме ся лем, же не найдеме в днешным часі ни едного потічка з котрого мож бы без страху воду пити. Зато мусиме іти на компроміс – краківскым торгом – коли ся вам народит дітина та пийте хоцбы і фляшкуване.