Выганяли зо села за дві годины, а на стациі мусіли чекати потягу пілтора місяця. Коли в кінци подали ваґоны Липівчанам, был уж початок грудня.
Лем худобу везли в закритых ваґонах. Но і коні. Бо, знате, зима, мороз. А для люди презначыли одкрыты платформы. Зато не вшыткы Лемкы доіхали до совєтского раю. А тоты, котры доіхали, уж ниґда не забудут той подорожы. Не забуде єй і Мария Бордіян (з дому – Варянка) з Липівця, хоц товды мала лем десят років… З ньом гнеска бесідуєме о рідным селі, о воєнных і мирных часах, і о той подорожы.