Кєрмеш в Михалові – парохіі, яка має уж 75 років

21. листопада/новембра (8. листопада/новембра за старым стильом) в вельох нашых парохіях, так на Лемковині, як і чужыні, проходили святочны богослужыня на праздник св. Архістратига Михала Архангела. Вельо храмів є як раз під його покровительством. Святочны богослужыня проходили в тот ден і в єдній з лемківскых парохій на чужыні (нижньошлезскє воєвідство).

До села Михалів завитал з архіпастырском послугом владыка Юрий, архієпископ вроцлавско-щеціньской єпархіі ПАПЦ, ординарий Польского Войска. Хоц в Михалові 75. річницю Акциі «Вісла» і при тым річницю основаня парохіі упамятнили уж 9. липця/юлия тр., то і теперішня молитва была нагодом на памят за вшыткы жертвы выгнаня.

Завершыня упамятнінь

Вшытко зачало ся 75 років тому – в наслідстві Акциі «Вісла». До Михалова в 1947 р. были з понімецкых желізницьовых стаций скєруваны 33 лемківскы родины з Фльоринкы і 21 украіньскых родин з Жабча і Потуржына на Холмщыні.

Зато в 2022 р., окрем упамятнінь насильного выселіня з рідных земель, михалівска громада святкує округлу річницю основаня місцевой православной парохіі – початкы якой берут ся як раз в 1947 р.

Головны упамятніня основаня михалівской парохіі проходили кус скорше, бо 9. липця/юлия 2022 р. Товды в богослужынях не зміг брати участи владыка Юрий, зато теперішня молитва, выполнена в праздник св. Михала Архангела была нагодом для вірных спомнути смутны і радістны подіі вєдно зо своім архієрейом.

На початок кєрмешу, архіпастыря в порогах храму витали діти, церковный староста Юрий Куземчак та парох, о. Адам Горбаль. В божескій літургіі окрем архієпископа Юрия і місцевого настоятеля молили ся о. Любомир Воргач, любіньскій декан, о. Славомир Сороканич і о. діякон Мєчыслав Олеснєвич.

«Братя і сестры! Помольме ся до них (ангелів – прип. ред.), бо сут і тепер з нами. Подякуйме і за тото, же хоронили і тото місце через 75 років істнуваня, же были зо вшыткыма тыма, котры вірили, же без церкви не мож побудувати полновартістного жытя на земли, і каждого дня, без огляду на вшытко, закликуйме ангела хоронителя […]», бесідувал в проповіди владыка.

Парох, о. Горбаль в своім слові зазначыл, што великым чудесом є участ люди в церкви в Михалові, котрой мало не быти, серед люди, якы были зданы 75 років тому на затрачыня, загыбель і асиміляцию. «Были десяткы пунктів на Одзысканых Землях, до котрых выселено в рамках Акциі «Вісла» православных Русинів – перетырвали лем тоты осередкы, в котрых одновлено парохіяльне жытя, де побудувано церкви, де нашли ся люде, котры были не лем Божыма рабами, але і нарядями в руках Його святой волі» – завершал.

На прицерковным плоті была вывішена выстава архівальных фотоґрафій – тых іщы з Дому, а і тых з Михалова, реєструючых парохіяльне жытя, в тым будову церкви. Выстава была вказувана уж в липци/юлию.

Єдна з першых

Михалівска парохія зачала ся орґанізувати як єдна з першых на землях выгнаня. Точно 7. липця/юлия 1947 р. до Михалова зъіхали з понімецкой стациі в Любіні 33 родины з Фльоринкы, великого села на західній Лемковині (Фльоринчан поділено на пару транспортів, як раз найбільшый пришол до Михалова). Тыжден перед Лемками до села прибыло 21 родин з Холмщыны.

Реліґійне жытя зачало быти орґанізуване такой одраз. Внет о. Штефан Бігун (нюс послугу во Фльоринці) одслужыл Вечырню в понімецкій хыжы – в порогах котрой нашла ся родина Дубців. Як споминают найстаршы парохіяне, перезначыли они на церковны потребы два великы покоі, а самы з родином перенесли ся до двох меньшых.

Через наступных такой 40 років Михалівяне молили ся в хыжы. Аж пришла мысель побудувати в селі православну церкву, яка своім выглядом пригадувала бы давну Лемковину. Велику ролю в будові церкви одограл долголітній староста і одданый лемківскым справам Михал Романяк.

І так серед михалівскых лісів (близко пляцу, де од 1979 р. одбывали ся початково Огниска, а пак Лемківскы Ватры на Чужыні) в 1987 р. зачали будову храму. Будову завершыли о два рокы. Михалівска церков св. Михала Архангела презентує західньо-лемківскій стиль сакрального будівництва і як перша православна святыня была побудувана на західніх землях. Посвячыня храму было 6. серпня/авґуста 1989 р.

Важном подійом в істориі парохіі были упамятніня 50. річниці Акциі «Вісла» і заєдно річниця орґанізациі реліґійного жытя выселеных. До вірных прибыли архієпископ Єремія, товдышній владыка вроцлавско-щеціньскій (на обшыри єпархіі находит ся михалівска парохія), та архієпископ Адам, товдышній предстоятель перемышльско-новосандецкой єпархіі. Символичне было, што владыка Адам як уродженец Фльоринкы по 50 роках пришол ґу своім давным сусідам як архіпастыр (по 1947 р. Александер Дубец был оселеный з родином в Михалові). В тым часі одбыло ся тіж посвячыня лемківской капличкы, побудуваной Михалом Романяком.

Романяк реєструвал лемківскє жытя на выгнаню. Подля його записів до Михалова трафило 165 осіб з Фльоринкы. Найстарша особа мала в 1947 р. 78 років, а наймолодша лем пару дни – народила ся она в ваґоні во Вроцлаві. Михал Романяк вмер в 2015 р. В 2017 р. при його капличці з ініциятивы Івана Дзядика і парохіян была одкрыта пропамятна таблиця.