Крок за кроком

Ку кінцю октобра будуть на Україні проходити реґіоналны выборы. Опозічна платформа – За жывот знова раз ословлює і Русинів. Перед тым, як будеме скакати од радости, треба терезво повісти, же справы ся мають рішыти крок за кроком.

Перед парламентныма выборами у 2019-ім році споминана політічна партія мала свій зъїзд у Києві. Іван Чубирко, котрый кандідовав за платформу до Верьховной рады, втогды на зъїзді окрім іншого повів, же є треба вызнати Русинів на Україні. Сам повів, же є Русином.

Аґітка, котру выдала Опозічна платформа – За жывот ку теперешнім реґіоналным выборам під назвов Стратеґія розвитку Закарпатя, має і пункт під назвов Розробліня проґраму розвитку турізму, етнічной културы і шпорту. Такой першый абзац того пункту пише, же партія хоче сотворити катедру русиньского языка і літературы, котра бы была під Ужгородьсков націоналнов універзітов.

Без того, жебы єм выразив свої сімпатії або несімпатії ку споминаму політічному субєкту, радив за кого голосовати або не голосовати (то є на людях на Україні), можу конштатовати, же якесь конштантне прямованя той політічной партії в одношіню ку Русинам видіти. Платформа не вытягла тему Русинів лем перед парламентныма выборами, Русинам хоче ся приговорити і теперь, в реґіоналных выборах.

Де пак проблема? В ничім, аж на тото тихо, котре є меджі єднов і другов політічнов обіцянков опозічных жывотодавців. І в тім, же треба іти крок за кроком.

Опозічна платформа – За жывот до Верьхновой рады в році 2019 перешла. Здобыла у выборах 43 кресел. Не є коло властей, але має депутатів, котры сидять в парламенті, і котры ся можуть озвати, давати пропозіції. Нажаль, окрім апелу Івана Чубирка, єм реално не чув, жебы тот політічный субєкт тискав через парламент на то, жебы Україна вызнала Русинів як окремый народ – окрему народностну меншыну в державі, зо вшыткыма правами, котры такій меншыні приналежать.

То, же хтось повість, же треба вызнати Русинів, є шумне. Але то мы вшыткы знаме, а бісідуєме і без того, жебы сьме кандідовали до парламенту. А кедь ся партія ку такому апелу реално голосить, і пак здобуде мандаты, чекав бы єм, же холем дашто про тото пак і зачнуть робити. Но затля ся нич таке не дасть конштатовати в припаді споминаного субєкту.

Чом то є важне теперь? Платформа бы хотіла зрядити русиньску катедру. Катедру, котра бы ся шпеціалізовала на русиньскый язык і літературу. Но як буде реално вызерати така катедра, покля не суть вызнаны Русины як окремый народ, і їх язык Київ выголошує за діалект україньского языка?

Яку бы не мала назву така катедра, реално ся мож бояти того, же покля зістане у вопросі Русинів на Україні status quo, пак з того може быти лем далшый кабінет україньской діалектолоґії, одкыль нам україньскы науковці будуть посылати доказы і одказы, же сьме лем часть україньского народа і наш язык, то лем їх діалект. Мало такых інштітуцій на Україні вже теперь є?

З думков зряджіня русиньской катедры в Ужгороді ся і русиньскы кругы бавлять вже давно. Не є то жадна новота, котра бы была выдумана споминанов політічнов партійов. Такы пожадавкы докінця давав і Світовый конґрес Русинів, безуспішно. Але наконець то є може так дакус і щастя.

Думам, же справы ся мають рішыти крок за кроком. Не мож перескаковати, не мож ся крутити довкола. Треба іти допереду, пуступно, крок за кроком, але і мерьковати на драгу. Іншак ся може стати, же притім поламле чоловік ногу або розобє голову. І буде іщі веце проблем, як было, кебы лем стояв.

І зато рекомендую, рішайте наперед статус Русинів, статус русиньского языка. Покля тоты справы не будуть порішены на наш хосен, пак ся може стати, же і добрі, щіро думане діло, што може без быти і в тім припаді (не знаме), скінчіть як зброя проти нас. А зброя жывот не приносить.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА