Комплекс меншецінности

Першым незодповіданым вопросом, на котрый бы мав Микола Староста одповідати є, чом тото выголошіня давать аж тогды, кідь ся штораз веце проявлює ненависть міджі націоналістічныма Українцями з боку Свободы і Мадярами підтримучіма націоналістічный Йоббік, котрого іншак абсолутно не інтересують державны границі і свої актівіты собі якбач роблять точно там, де ся якраз рано пробудять, і не зробив так овельо скоріше. Партія Свобода предці не атакує лем Мадярів. Свобода вже, мінімално у своїх выголошінях, атаковала і Русинів. І перед тогорічным Світовым конґресом Русинів, котрого быв Староста співорґанізатором, выдала Свобода своє выголошіня, в котрім вельо любви к Русинам не проявили і звертали ся в ній до „Служби безпеки України“ і Міністерства загранічных діл, жебы взяли особливу увагу і конторльовали конґрес і його участників. Русинів у выголошіню повязали лем з якымсь сепаратізмом і намагами о розбитя теріторіалной інтеґріты Україны. Стара приповідка, котрой ся хопить каждый, хто не має реалну причіну боронити, жебы Русины были вызнаны на Україні і могли свободно дійстовати. Втогды то Миколови Старостови не перешкаджало? Чом не дав выголошіня, котрым бы хоцьяку намагу конґреса о розбиваня Україны дементовав? Може зато, бо „Служба безпеки“ про нього не є жадным проблемом і їх участь собі там закликав сам.

Другым не зодповіданым вопросом зіставать, як собі Микола Староста представлює забороніню діяльности Свободы лем на Закарпатю. Таке дашто бы было якбач світовым унікатом, жебы партія не могла дійстовати лем в єдній области і на остатку цілой теріторії державы бы собі спокійно робила дале. Місто нереалных пожадавок бы было ліпше, кібы Микола Староста обернув ся на односны орґаны і передложыв свідчіня о тім, як Свобода порушує обще людьскы права, пропаґує фашізм і жадав єй цілкове зрушиня. Іншак суть про мене деякы „локалны“ пожадавкы, котры бы ся мали дотуляти лем Закарпатя, порожніма словами, котры не можу брати іншак, лем як намагу о звидительніня властной особы.

Што є але в цілій сітуації, яка одбывать ся в связі зо Свободов на Закарпатю, найважніше, то є потверджіня двох основных фактів. Тым першым є потверджіня чутя меншецінности україньскых націоналістів, котры якбач довгы рокы терплять тотым комплексом вдяка Росії і не знають ся з тым вырівнати. Русы заберають їм майже половину їх высненой державы, тримлють в руках медії в котрых не найдете ани словко по україньскы, історічно їх не вызнавали як народ, не вызнавали їх язык. Гей, лем закоплексованый чоловік не буде бойовати за свої права зо совїм реалным ривальом, бо ся боїть його великости, але выбє собі свої комплексы на слабшім. В нашім припаді націоналістічны Українці на Русинах, Ромах ці Мадярах на Закарпатю. Там їм найпростіше робити свої выбої, кідь ся там чують міцныма, великыма в порівнаню з кількостьов жытелів народностных меншын. Але коло Донецька бы якбач перешли тихо як мышы. І їх діяльність потверджує іщі другый важный факт. Кідьже мають велику потребу досвідчовати своє україньство різныма ексцесами і пересвідчати людей о своїй правді якраз на Закарпатю, бо там о тых ексцесах в послідній добі чути найвеце, одкрывають тым, же добрі знають, де потрібна їх ултранаціоналістічна „едукація“ стpогых учітелів патріотізма, бо люди не чують ся быти Українцями.

Петро Медвідь, Пряшів
(Статя была написана як коментарь про лемківске радіо lem.fm)

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА