Князь Корьятович одкрывать Фенцика як забытого поета

В тых днях дістала ся нам під рукы книжка під назвов Євґеній Фенцик. Князь Корьятович, котру при нагоді 120-ой річніці смерти Фенцика выдало Выдавательство Пряшівской універзіты.

Іде о далшу із публікацій, котры упорядковали Валерій Падяк і Михал Павліч, робітници Інштітуту русиньского языка і културы Пряшівской універзіты, якы занимають ся русиньсков літературов і драматурґійов. Тоты представлюють своїма выданями авторів і творы, якы днесь належать, мож повісти, до русиньской літературной класікы.

Євґеній Фенцик. Князь Корьятович притім не перша публікація од того авторьского тандема, што до темы Фенцика. У 2021-ім році выдали книгу під назвов Євґеній Фенцик. Творы, котра перед чітателів дістала Фенцикову драматурґію і прозаічну творчость.

Євґеній Фенцик

Євґеній Фенцик (рр. 1844 – 1903) належыть меджі вызначны особности русинькой літературы і културы в будительскых часах. Ґрекокатолицькый священик, писатель, новинарь і педаґоґ быв властно остатнім з ґрупы русиньскых будителів 19-го столітя.

Фенцик зачав писати літературу уж почас своїх штудентьскых років. Публіковав стихы, оповіданя а докінця і краєзнавчі статі, котры выходили на сторінках ужгородьскых ґазет СвѢтъ, Новый свѢтъ ці у львівскій ґазеті Слово.

У 1885-ім році почав выдавати властну ґазету, котра мала назву Листокъ. Тота выходила до 1903-го року, до його смерти, і він быв їй основаючім і незмінным редактором.

В періоді найсилнішой мадярізації, у 1880-ых і 1890-ых роках, Фенцик давав свої надії до славяньского востока, ідеалізовав собі царьску Росію і вірив, же Росія має історічну роль спасти і освободити славяньскы народы.

Забытый поет

Фенцик быв шырокоспектралным у своїй творчости, котра выникала вєдно з тым, же быв актівным священиком – про русиньскых священиків зробив коло 200 текстів поровідей, про штудентів духовных семінарій зясь написав учебник літурґікы і молитвослов. Мож о нім бісідовати як о поетови, прозаікови, публіцістови ці історікови літературы.

Як пише Валерій Падяк, книга Євґеній Фенцик. Князь Корьятович репрезентує Фенцика як забытого поета. У тім 400-сторінковім выданю публікують ся майже вшыткы його стихы. Суть упорядкованы хронолоґічно, але і подля того, де были надрукованы.

Авторы публікації зачінають стихамим, котры были надрукованы на сторінках новинок СвѢтъ і Новый свѢтъ, і іде о часовый період другой половины 1860-ых років і початок 1870-ых років. Далше найдеме стихы, котры суть часово приписаны до другой половины 1870-ых років і до початку 1880-ых років, якы были напечатаны в ґазетах Карпатъ і Слово.

Послідню поетічну капітолу книгы творять стихы, якы были надрукованы од 1885-го до 1903-го року у Фенциковій ґазеті Листокъ. Понад 120 сторінок поезії Євґенія Фенцика на єднім місці першый раз дає нам цілый образ того, якый быв Фенцик як поет.

Но публікація Падяка і Павліча обсягує і прозаічный твор Нищіе духомъ, далше драму в стихах під назвов

Покореніе Ужгорода, яка была присвячена столітньому юбілею Ужгородьской духовной семінарії, а так само куртый публіцістічный текст Князь Феодоръ Корьятовичъ.

Далшы баданя біоґрафії Фенцика

Книгы, на котрых роблять Падяк із Павлічом, ниґда не суть лем позбераньом творів даного автора.

І тот раз є публікація доповнена богатым архівным ілустрачным матеріалом, коментарями до текстів Фенцика ці поясніньом правил транслітерації напечатаных творів, котры были в оріґіналі написаны такзваным язычієм, і обсяговали буквы, мож повісти „церьковны“, котры днесь звычайно в кіріліці не хоснують ся, і дакотры чітателі можуть мати проблему з їх прочітаньом.

Кедьже доста шырока і до глубкы оброблена біоґрафія Євґенія Фенцика з пера Валерія Падяка была надрукована вже в книзі Євґеній Фенцик. Творы, тот раз Падяк у своїй штудії на початку книгы презентує дакілько зауваг і коментарів до даной біоґрафії, приближує чітателям Фенцикового його отця, маму, сестры і братів, але так само в ній цітує історічны матеріалы повязаны з його жывотом і смертьов.

І так ся можеме дочітати наприклад і то, же Фенцик, „вполнѢ заслужилъ отъ насъ, чтобы мы сохранили его память! Да останется меже нами его свѢтлая, богатая душа и по смерти его,“ што в тім часі написав нихто іншый як пізніше з історії неславно познатый Русинам Авґустін Волошин.

Потішуючім фактом є, же і вдяка вже другій публікації Падяка і Павліча, котра присвячена є Євґенійови Фенцикови, Русины сохраняють память на того великого русиньского будителя.