Кідь злодій кричіть

Міджі людми є завжыване речіня, же злодій кричіть: поїмайте злодія. Жебы одвернув увагу зо свойой особы, мав часу на то, жебы втік і нич ся му не стало, увагу людей оберне на когось іншого. Лемже што в сітуації, кідь не є на кого звернути увагу людей? Досправды собі хтось думать, же злодій буде кричати: поїмайте ня?

Уряд уповномоченого влады Словацькой републікы (СР) про народностны меншыны і етнічны ґрупы на своїм інтернетовім сайті оголосив, же ся приготовлює документ, справа о стані хоснованя языків народностных меншын на теріторії Словацькой републікы подля закона o хоснованю языків народностных меншын. Словакія то так мусить робити подля закона кажды два рокы. В тых днях, за інформаціями на сайті, Уряд влады СР через Уряд уповномоченого влады СР про народностны меншыны зачав ся дізнавати якый є стан хоснованя языків народностных меншын про заміры приготовліня той справы. Із тым цільом мають быти поступно ословльованы oрґаны верейной справы – oрґаны теріторіалной самосправы, oрґаны містной державной справы ітд. Выслідкы будуть спрацованы, оцінены і на їх основі будуть пропонованы рекомендації про ефектівнішу аплікацію даного закона.

Тілько із теорії, котру передписує закон, і котру повторять і інформація на сайті уповномоченого про народностны меншыны і етнічны ґрупы. Но лемже од літеры закона ку повніню закона є даколи барз далеко. І раховати з тым, же ся основі анкеты, котра прийде з Братіславы десь на уряд в „Нижній Вышній“ буде ся хтось признавати ку недотримованю закона, є про мене чісте sci-fi. Навеце в тім уряд в „Нижній Вышній“ не є сам, і так чом бы мав вину брати лем на себе?

Ку тому, жебы тот документ быв досправды цінный, жебы зеркалив реалность, з котров бы потім народностны меншыны, а і держава могли далше робити, хыбує інтерес. Інтерес з боку урядів, но в першім ряді інтерес державы.

Не є тому давно, што собі председа Здружіня інтеліґенції Русинів Словеньска Ян Липиньскый дозволив выробити „кавзу“, кідь  звернув увагу Уряду влады СР на то, же в многых русиньскых селах, котры сповняють условії на то, жебы там были двоязычны означіня сел і урядных будов, не є дотримованый закон, бо тоты означіня там будь не суть, або не суть комплетны, припадно суть там іщі все україньскы означіня сперед 1989-го року. Уряд, котрый мав на то дозерати, котрый недотримованя того закона має можливость санкціоновати, нелем же о тім не мав ани зданя в найглубшых снах, кідьже суть в Братіславі все інтересніше темы на рішаня як даякы табліці про Русинів, уряд докінця як перше ани так якбач не тискав на зробліня направы і о санкціях уж ани не є бісіда. Уряд спомянуты села інформовав, но і при першій принагоді старостам, котры бы мали стягнути хвіст і зробити тото, што їм закон передписує, дав мено того, хто в собі нашов тілько смілости, же ся ішов скаржыти. І старостове ся, самособов, не пустили в першім ряді до зробліня направы, але до Липиньского. І так ся звідам, кідьже маєме в руках припад, котрый ся одограв, якый має держава досправдовый інтерес на тім, хоць наконець, мушу признати, ку направі дішло, жебы закон о хоснованю языків народностных меншын быв дотримованый. Як на то дозерать, кідь їх мусить інформовати чоловік „звонкы“, і як їй на тім залежыть, кідьже намісто санкції урядник радо дасть інформацію о тім, хто ся скаржыв тым людям, котры закон не дотримують, якбач з надійов, же собі то „Руснаци“ порішають міджі собов і я буду мати чістый стіл і святый покій.

Но і зістали нам іщі самосправы. Самосправы, котры закон многораз не дотримують, бо головы тых самосправ о то не мають інтерес. Тадь хліб туньшый не буде, кідь даєме русиньскы табліці. І теперь мають тоты самосправы післати інформацію о тім, як ся дотримує закон. Што в тлумачіню многых самосправ може значіти, же мають написати, як го не дотримують, або як го не дотримовали аж до часу, коли ся даякый Липиньскый озвав. Значіть, мали бы доносити на самых себе. З тым, же закон пише ясні: недотримованя може быти санкціоноване. І сьме назад в жанрі sci-fi.

Документ, котрый ся приготовлює, є барз потрібне і цінне діло. Лемже лем втогды, покля бы то вшыткы брали серьйозно і покля бы ішло досправды о то, жебы ся рефлектовало хоснованя меншыновых языків, котре нам є леґіслатівов ґарантоване і написало ся то, яка є реалность. Кідь маєме можливость видіти, як на дотримованю закона „залежыть“ державі, котру мусить о недотримованю інформовати пріватна особа, бо держава то в дакотрых припадах за 26 років не спотерігала, і кідь ку тому прирахуєме інтерес дакотрых старостів, котры бы з правдивой інформації о хоснованю языка могли мати проблем, потім маю похыбности о тім, же в документі буде лем чіста правда. Тадь в тім припаді бы як держава, так і самосправы мусили написати, же на то властно многораз кашлють. Значіть, много раз їм є то єдно, і то на будькотрій уровни державных урядів, ці ся тот закон порушує або ніт. І я єм іщі не видів, жебы злодій кричав: поїмайте ня. І так то істо не буде ани в тім припаді. Напише ся дашто, што ся буде добрі чітати. Точка.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm)

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА