Перед дакілько днями Ґрекокатолицька архієпархія в Пряшові публіковала інформацію, же 22-ге за порядком засіданя Рады єрархів Ґрекокатолицькой метрополітной церькви sui iuris на Словакії проходило в Римі, на Конґреґації про восточны церькви. Але не мусиме ся бояти, вопрос Русинів ани теперь не одкрыв ся.
На засіданю брали участь вшыткы штирьоми єпіскопы словацькой метрополії, а быв там і далшый словацькый єпіскоп, владыка Кіріл Василь, котрый має функцію секретаря Конґреґації про восточны церькви. На тім, же ся владыкове стрітили в Римі, хоць є то незвычайне, бы не было нич інтересне. Ани на пунктах, о котрых їднали, і котры были публікованы, бы нич інтересне не было, аж на єден. Міджі пунктами їднаня быв і вопрос персоналного обсаджіня Словацькой ґрекокатолицькой єпархії в Торонті. Єпіскоп Пазак, котрый там быв єпархом, є од року 2016 єпархом русиньской єпархії у Фініксі, в Споєных штатах Америкы, і Торонто, хоць є Пазаком офіціално адміністроване, є в стані sede vacante, значіть без властного єпіскопа на єпархіалнім престолі.
Коли і якым способом єпархія в Пряшові, із котрой часом выникла ціла метрополітна церьков на Словакії, переписала ся на словацьку церьков, кідь была веджена як церьков русиньска, то так цалком не є ясне. Же в тім мали палці священици із такзваного Акчного выбору, якый у 1968-ім році досягнув обновліня і леґалізацію Ґрекокатолицькой церькви в Чехословакії, із котрого векшына была словацького, або словакізаторьского напряму, є веце як ясне. Торонто в році 1980 уж выникло як словацька єпархія (першый єпіскоп быв Михал Руснак, як потверджіня того, же іде о Словаків, гейже?). Но напрік того, же і метрополія в Пряшові є словацька церьков, і єпархія в Торонті, Торонто не є суфраґаном Пряшова. Значіть, не належыть під Пряшів а прямо під Рим, так як тому было даколи і в Пряшові, покля не выникла метрополія. Зато їднаня о персоналнім рішіню єпіскопского стілця в Торонті є досправды інтересне.
Інтересне є то зато, же церьков, котра довгы рокы не находить рішіня на пожадавкы Русинів (або не хоче находити), жебы мати свого єпіскопа, котрый бы ся старав о душпастырьство Русинів на теріторії метрополітной церькви, якбач має рішіня (або бы хотіла мати) на обсаджіня єпіскопоского уряду в Торонті. Кідь перейдеме до коншпірачно-політічного простору оснодносно такых розговорів у Римі, зачінать то быти іщі інтересніше.
Іде досправды лем о то, же Торонто із своїма 4,8 тісяч віруючіма і, хоць має лем пять парафій, імпоротваныма священимами, не докаже выпродуковати властного кандідата на єпіскопа, або є за тым „высшый ціль“? В припаді высшого ціля бы сьме могли роздумовати, же не мусить іти лем о то, же метрополія наімпортує єпіскопа, але же Торонто ся поступно підпорядкує під словацьку метрополію, жебы словацькы церькви sui iuris творили єден цілок. Предці україньскы єпархії по цілім світі так само приналежать під Київ – Українську ґрекокатолицьку церьков. Быв бы то може крок лоґічный, а головно, Пряшів бы собі здобыв „соліднішу“ позіцію. Правда, іде о єпархію з кількостьов віруючіх, котра є половинов із віруючіх на теріторії міста Пряшів, але Торонто під Пряшовом, то звучіть добрі. Наша юрісдікція аж за море!
Самособов, бісіда є в теоретічнім рівни, но припустьме, жебы тому так было. Потім бы сьме ся знайшли в сітуації, коли Українцям было дозволено зъєдинити свою церьков, Словакам так само, шор зістав уж лем на Русинах.
В такій сітуації бы было веце як коректне, жебы до увагы брали ся і русиньскы церькви, припадно теріторії, де суть Русины, а не є о їх душпастырьство постарано так, як бы самы хотіли. В такій сітуації, бы мав перестати тиск Києва на анексію Мукачівской ґрекокатолицькой єпархії, ведженой як церьков русиньска, мав бы Рим перестати з тым, же Мукачову наномінють владыку звонкы, а закликати собі єпіскопів Пітсбурзькой метрополії, котра є ведена як русиньска, і рішыти з єпіскопами метрополії персоналны вопросы в Мукачові. Покля єпархію хотять десь приєднати, потім до властной, русиньской метрополії, котра існує. І покля ани Пряшів на Словакії, ани Київ в Польщі, не хоче рішыти вопросы душпастырьства Русинів, пак так само дайме простор Пітсбурґу.
Курто і ясно: Кідь вам Торонто, нам Пітсбурґ. Кідь хочете робити експорт, мы будеме рады і за імпорт. Тадь конечно не будеме мусити мы іти до Америкы, як цілы ґенерації предків, а Америка прийде до нас. А покля ся таке рішіня не любить, пак зачнийте конечно рішыти то, же сьте забыли і забывате на тот народ, дякуючі котрому ту, на теріторіях Карпат, сьте. Бо тым помагате ку його ліквідації.
(Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm.)
ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА