„Кермеш” ― так святочні зове ся нова книжка поезий Романа Вархола. І істинно – для люди, котры знают ся на добрій поезиі, то доправды свято.
Вышла друком пару днів тому во Львові, в выдавництві „Сполом”. Лем част поезий є по лемківскы, решта по украіньскы, але написаны про Лемковину, выполнены символами і образами той землі і навет пахнут, якоси так, по лемківскы. Найгірше в тій книжці ― то єй тираж: повідают, же лем сто примірників. Але автор дякує хоц і за тото сто… голові товариства „Лемківщина” во Львові Степанови Майковичови. Але… так страшні мало! Зато, за деякых пару днів, то уж буде бібліоґрафічна рідкіст. То понагляйте ся, летте по книжку до львівского товариства на пляц Рынок!
***
Даколи приду до Дунаю,
як роса і як слеза, чыстий
на фалі серце своє шмарю
і буде серце моє плысти
через лісы зелены,
понад горы высокы
до милой, до премиленой,
до Лемковины кароокой.
Даколи приду до Дунаю,
на дунайовий берег сяду
і буду співати пташкам з раю –
полетят пісні і коляды
через лісы зелены,
понад горы высокы
до милой, до премиленой,
до Лемковины кароокой.