Кенґуры в Керестурі

Властно ани не знам, што бы мало быти чудніше. Ці видіти слоны на Земліні, або кенґуры в Руськім Керестурі. Но як в єднім, так і в другім припаді можеме быти певны, же прінціпіална зміна не прийде ани зо слонами, ани з кенґурами, але з нашым счезнутьом.

Словацькый фотоґраф, репортер Андрей Бан пару років тому выдав книжку, яка має назву Слон на Земпліні.

В книжці, формов репортажных текстів, выберете ся з Баном по цілій Словакії, од выходу на запад, од Чорной над Тисов по Братіславу. За тридцять років свого подорожіня спознав много людей, їх історії, і тото переніс до репортерьскых оповідань, котры як цілок у книжці приносить образ о цілій Словакії за три декады по політічных змінах 1989-го року.

Назву книжкы дав подля назвы тексту, котрый написав із нижнього Земпліна. З той части Словакії, одкыль перед многыма роками одышли предкове днешніх войводиньскых Русинів.

Репортаж є властно о Мікулашови Варегови, контроверзнім бізнісменови, котры собі выслужыв і мено Рыцарь фон ДПВ. Основав непораховательне множество фірем, меджі котрыма фіктівно робив бізніс, і державі нелем не заплатив дань з приданой вартости (ДПВ), але докінця жадав навернутя дані.

Варега быв знамый вшелиякыма шаленствами. Бан в книжці розповідать, як хотів Варега дістати слоны на Земплін, што мала быти атракція про людей. Самособов, атракція задарьмо.

Кедь мож дашто тому подводникови приписати за добре, пак його філантропічне думаня і діяня, котре было реалітов. Банови пояснив, же хотів привезти двох слонів, но купив бы трьох. Тот третій мав іти на підплачіня мадярьскых цолників, жебы не робили проблему не граніці, кедь слоны буде везти.

Сиджу в рештаврації Чарда Лонґов в Руськім Керестурі і чекам на Івана Медєшія. Бісідуєме з домашніма, кедь в єднім моменті ся дізнам, же якыйсь чоловік, котрый жыв тридцять, ці кілько, років у Австралії, вернув на пензію до Керестура. З Австралії, новой отцюзнины, му барз браковали в тій старій, до котрой ся вернув, кенґуры. Та собі їх дав привезти. Дві, єднако як хотів Варега двох слонів.

Якраз войводиньскы Русины нам были на початку 1990-ых років прикладом. Де мы зачінали на зеленій луці, там они вже мали свої властны школы, інштітуції, книгы, учебникы, інтелектуалів.

І так теперь, кедь прийдете до Керестура, може ся вам стати, же збачіте кенґуры, а не будете знати, ці видите добрі, або ваша голова уж начісто дала выповідь. Кебы то не была правда, было бы то як з даякого оповіданя Івана Медєшія, але домашні мі потвердили, же то правда є.

Сербія рихтує ся на списованя людей, котре перенесла із минувшого року, офіціално з причіны пандемії, на октобер того року. Рихтовати на списованя бы ся мали і Русины. О то веце, же робоча міґрація вылетіла до абсурдных чісел, што може неґатівно проявити ся і в чіслі Русинів у Сербії.

Якраз войводиньскы Русины нам были на початку 1990-ых років прикладом. Де мы зачінали на зеленій луці, там они вже мали свої властны школы, інштітуції, книгы, учебникы, інтелектуалів. Мы тото вшытко мусили зачати будовати, а много ся доднесь выбудовати не подарило.

Лемже днесь, перед важным списованьом людей, Русины в Сербії як кебы іщі лем добіговали на запізненый влак.

Є чудне, же найвысшый і людми выбераный у выборах орґан, правда, овладнутый проукраїньскым крылом (на пару вынятків), Націоналный совіт Русинів, дотеперь не зачав кампань. І то з тым, же мав рік навеце як Русины в іншых країнах. Притім має тот орґан ку діспозіції медії – часопис, радіо, телевізію, має професіоналны інштітуції. Списованя зачінать о два місяці, але у Войводині суть затля вакації і од списованя.

Сітуацію хоче спасати Руска матка. Але то ясне діло, же без підпоры тых, котры на то мають офіціално мандат і бюджет, членьска орґанізація Світового конґресу Русинів, іґнорована векшынов совіту, не може робити чуда на почеканя.

Вопросом є, кому має помочі тото мовчаня офіціалных орґанів? Бо они планым резултатом не поможуть ани самы собі. Од резултатів залежыть чісло членів совіту, бюджеты, будучность русиньскых інштітуцій. Ці думають, же прийде спаса з Києва, кедь буде найгірше?

Довго мам в голові думку, же кедь ся на то буду чути достаточно зрілый, і буду мати достаток часу, хотів бы єм дати докопы тексты з репортажами з нашых русиньскых місць. Перейти текстами нашу карпатьску отцюзнину, і нашу діаспору там долов.

Покля ся мі то раз подарить, радо бы єм писав о Руськім Керестурі так, як го знаме. Як о центрі войводиньскых Русинів, а не як і чудеснім селі, в котрім жыють кенґуры.

Кенґуры не суть найвекше чудо, котре Керестур якось прінціпіално мінить. Тото найвекше чудо бы было, кебы в Керестурі раз не было Русинів. Зато най каждый одповідный задумать ся, ці перепис мож іґноровати. А домашні бы ся мали задумати, ці такых людей хотять і дале в совіті. Бо выборі до совітів суть ту так само за дверями.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА