Ґазета для руского народа «ЛЕМКО» в 39. чыслі за 1912 рік приносит чудний текст писаний говірком, припоминаючом особливий жарґон хоснуваний доднес през єґомостів по цілій Лемковині. Текстом з 1912 рока припоминаме, одкале тота старо-ново-мова ся выкарала на Карпатскій Руси.
ПРИ ТЕЛЕФОНѢ.
Тррр… Гальо! гальо ! Чи Новий Сонч ?
Так ту Новин Сонч Базьо нр. 44.
Моє поважане, ту дохтїр Козарлєвіч в Абазиї, я хотів Вас пане Базьу запитати, як там здоровлєчко по купелїх, чи убуло Вам зТроха туши і бріха ?
Ах! пане дохтїр — чорт би взяв Абазию, нічого непомогло, бо що там убуло, то ту знов подвійно прибуло и така моя біда, хєба на кешеню троха помогло.
Гальо! гальо! пане Базьу — я Вас слабо чую, приступітся близше до телефону.
Близше приступитися неможу, бо ми бріх заваджає.
То хотяй троха ліпше нахиліться.
Но так тепер ліпше чую, а що радите тепер против свого бріха ? бо ще уважаєте єсть дуже непріємна річ таку баривку перед собою носити.
Сам незнаю якого ліку ужити, щоби хотяй троха того бондьоха позбутися, кажут тутешні дохтїри, що цебто зимна вода ту добре зтягає и я праві що дня купаюся ту в Дунайцї, але і то не помагає.
Чи апетит маєте?
Апетит маю шалений.
А що звичайно їсьте?
Звичайно опріч кунини и книдлїв зї сливок, смакуют мені страшенно кацапи, и як зійдемося з вітцьом з Розтіки, то по штири дубельтові порції сирих зпоцуємо. Колисьту забракло було хвилево в Сончи кацапів, то їздивім аж до Маластова.
Ах бійтеся Біга пане Базьу, та Ви в такий спосіб не вважаєте цілком на своє здоровлє и живцьом замордуєте себе цими кацапами — та їх прецінь їсти не можна.
Ах! паньцю — я незнав цебто їх їстіі не можна і дивуюся, чому то менї мимо курациї так бріх росте, а вітець з Розтики певно від них так почервонів і бріх зачинає ся єму также підносити.
Розумієтця що від кацапів, їм всьо можна робити, жандармів на них спроваджувати, о їх роботі батьковії Михайлові! доносити, на сухих вербах їх вішати, но їсти їх не можна бо від них сильно бріх росте і як неперестанети, то в не довгім час-ї готов Вам тріснути, а кацапам і так нічого нестанетця, бо то сотворінє дуже міцне и плїдне. Наколи всемогущій Батько наш Михайло ради їм дати неможе, то тимбільше Ви зі своїм гуртком пїчого їм не вдїєте.
Якуж раду дасьте мені тепер пане Дохтїр?
Моя рада така.
1) Кацапів не їсти анї мру-мру.
2) До Маластова анї там де є капапи не їздити, бо Вам бріх розпоруг і тамтих щости вже зїли випустят.
3) Кунину и книдлї зї сливками а навіт з пестками можети їсти кілько хочете, но по їдженю — не на канапу як Ви робити, а тільки трап — з дому аж на гору до Забелча и назад.
4) По такім руху в Дунайцї скупатися.
5) Повтаряти курацію через 6 місяців, а побачите, які потім будети зграбненькі.
Чи більше нічого?
Нє, більше вже нічого.
Дякую красненько за раду.
До побаченя — моє поважанє.
Пôдслухавъ кумъ Ваня Гунянки – Фецьо.