Карабах і Підкарпатя або о перемозі Сталіна

Якбач сьме свідками того, же існованя дотеперь невызнаной меджінароднов общінов Републікы Нагорный Карабах є на історічнім кінцю. Росія має повны рукы „роботы“ на Україні, і так ся Армяны, котры творять векшыну в тім реґіоні, стали жертвов „векшых“ планів московского веджіня. Інтересным є, же паралел меджі Карабахом і Підкрпатьсков Русьов є веце як бы сьме чекали.

Куртый історічный екскурз. Кедь Сталін писав совітьску конштітуцію, іншпіровав ся австрійскым соціалістічным мыслительом Карлом Реннером, котрый выдав книгу о народностных проблемах. Сталін докінця, як чоловік, котрый мав в рамках комуністічной партії аґенду меншын, за Реннером і быв по выданю книгы у Відню.

Самособов, і кедь быв іншпірованый Реннером, а союз быв многонародностнов державов як Австрійска імперія, зробив у Реннеровых думках в совітьскій конштітуції пару змін.

Меджі такыма змінами было, же до каждой союзной републікы дав холем єдну народностну меншыну, жебы пак міг робити тиск на автохтонне населіня, котре творило майоріту або наопак. І так ся властно стало то, же векшыново населеный Армянами Карабах став частьов Азербайджану, хоць він історічно тій републіці не належав, а мав належати Арменії.

Паралела чісло єден. Історічно Русинами як майорітов населена Підкарпатьска Русь была анектована Совітьскым союзом, але не была створена окрема союзна републіка, лем была тота теріторія приєднана до складу совітьской Україны. Нич не змінив на тім факт, же тота теріторія історічно ниґда під Україну не належала.

Самособов, же Азеры в Нагорнім Карабаху зачали все веце тискати на автохтонне населіня Армянів, аж у 1980-ых роках дішло ку поґромам.

Ту є паралела чісло два. Самособов, же штораз веце Українців переселяло ся на теріторію історічного Підкарпатя, жебы ефектівно запановати над теріторійов. Нащастя, ку насилным поґромам проти Русинів, затля, не дішло.

Кедь розпадав ся союз, Азеры і Армяны освободили ся, выголосили незалежность. Але ослободити ся од утиску хотіли і Армяны в Нагорнім Карабаху. І зато выголосили державу, котра дотеперь была невызнана. Чом?

Росія днесь хоче „історічно російскы теріторії“ на Україні, але історічно армяньскы теріторії їх уж при „повных руках роботы“ з терором на Україні не інтересують.

Бо меджінародна общіна выходила з прінціпу, же при розпаді Совітьского союзу ся вызнають бывшы союзны републікы як новы державы, без зміны граніць. Одтыль походить тота теорія, же Карабах належыть Азербайджану.

І то є паралела чісло три, холем за думками автора того коментаря. Якраз тот прінціп може быти єднов з причін, чом меджінародна общіна ани словко не повіла, кедь Київ не выповнив волю народа, котрый в Закарпатьскій области Україны у референдумі з 1991-го року голосовав за автономію свого края в рамках Україны, або чом ани словком не спомянула ся на світовых форумах доля Підкарпатя по 1989-ім році, хоць была тота теріторія насилно анектована.

Нагорный Карабах быв десяткы років, наперек двом войновым конфліктам меджі Азербайджаном і Арменійов, під „покровительством“ Москвы. Днесь Азербайджан, за помочі Турції, ничіть тот Російов настоленый мір, а якбач кінчіть і історія той державы.

Но суть ту дві інтересны діла. По перше, Росія днесь хоче „історічно російскы теріторії“ на Україні, але історічно армяньскы теріторії їх уж при „повных руках роботы“ з терором на Україні не інтересують.

По друге, кедь ся так над тым задумаме, на кінцю прийдеме на то, же при страті інтересу Росії о Нагорный Карабах, а при жаднім інтересі меджінародной общіны о Карабах, наконець выграв Сталін. А то уж є далша паралела з Підкарпатьом і Русинами.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА