Декотры люде сут без сказы. На око подібны до ангелів. Бабы парадны, крас, груб і червін, а хлопы пристійны, як з журналя.
Лем про тото хто нам (і ім) камарат, а хто ні, можеме ся переконати коли треба підняти даякє рішыня. Хоц-бы ци такого ангела ратувати коли впаде до воды?
Тота дилема є тым більше важна, коли памятаме, што з такого порядні окупаного вылізе, коли опадут з нього маскы. Годна то быти хоц-яка паскуда.
Зато за радом др. Симеона Пыжа просиме штоден “мыти ногы і решту”. Будеме товды знати, ци ангел не має чорта за скором.
“ЛЕМКО – ґазета для народа” ч. 12 дня 15 (28) червня 1911 р. Новый Санчъ, годъ 1.