Іван Вартовник з Милика над Попрадом (друга част) – 70 процент – субота, 20.00 год.

Штефан мал штонайменьше єденадцет років, коли вмерла мама, і уж вшытко розуміл… Як же смутно, як тяжко жыти без мамы! Він найстарший, тепер часто мусіл пильнувати братів і сестру. Няньо обіцял, же скоро приведе ім другу маму, і же она буде добра, але цілком інакша…

І так ся стало: тато привюл маму Ганку з Вірхімкы… Добра была, але цілком не така. А іщы друга мама привезла зо собом великы-превеликы кросна. Цілу зиму, як зачаруваний, смотріл Штефцьо на ниткы, же фурт рушали ся то горі, то втікали долов…. Нова мама знала прекрасні ткати, нихто так не знал! Она помалы вчыла Штефця, як то ся робит, давала йому самому пак спрібувати…

Хто бы то подумал, же ткацтво колиси остане його фахом! Але будут пред ним не такы просты кросна, як в іх хыжы в Милику, а варштаты до тканя пречудовых взорів і цілых образів! Тото ткацкє ремесло го вратує… І – хто бы подумал – же аж і тото ремесло буде нитком, яка поможе Штефанови однайти страчену свою родину…

Тоту історию про свого старшого брата Штефана і інчы епізоды про свою родину оповідат днеска зас Іван Вартовник з Милика.