Істория єдной фотоґрафіі (перша част) – середа, 20.00 год.

В популярній історичній книжці Павла Роберта Маґочія пн. «Народ нивидкы» («Naród znikąd»), на стороні 73 поміщена єст фотоґрафія, котра представлят десятеро люди. Четверо з них стоіт, а шестеро сідит. За нима єст екран з намалюваным фоном, на котрым видно дерева, поприбераны в романтичну гмлу. Знимка єст підписана «Русиньско-лемківскы діячы, котры брали участ в сотворіню Руской Народной Республикы Лемків во Фльоринці. Третій од лівой стоіт президент республикы Ярослав Качмарчык (1885-1944)».

Найперше не знал єм ани назвиск поєдных люди, даты і місця де тота фотоґрафія могла быти зроблена. Ци могло то быти во Фльоринці в грудни/децембрі 1918 рока? Вчас репортерскых досліджынь постарам ся одповісти на ріжны вопросы, повязаны з історийом і людми вказаныма на тій фотоґрафіі. Лем ци буде мож по більше як сто роках детально зреконструувати тамту історию?

Основны два секреты уж єм выявил… Фотоґрафія была зроблена перед липцьом/юлийом… 1914 рока і не передставлят Уряду Лемківской Республикы. То кым сут тоты вшыткы люде, де і коли позували до той фотоґрафіі? Не знам, ци ся поведе одповісти на вшыткы тоты вопросы. Знам, же напевно тых звідань і інчых фотоґрафій зъявит ся дуже більше, як на початку.

В проґрамі з циклю «Пропаґанда», в середу 18. мая 2016 р. повіме, чом тота фотоґрафія напевно не представлят комплетного Уряду Влады Руской Народной Республикы Лемків во Фльоринці. Будеме споминати драматичны подіі сперед стох років.

Найперше досліджыня заведут нас до Буска-Здрою – польского курорту, положеного недалеко Кєльц – воєвідского міста в центрі Польщы. Пані Ольга Гнатишак-Мыслівєц розпознала на высше споминаній фотоґрафіі – свого прадіда – отця Гавриіла Гнатишака (сідит четвертий од лівой) – давного пароха грекокатолицкой парафіі Богоявліня Господнього в Креници.

Гавриіл Гнатишак народил ся в 1850 р. в Верховни (Верхомля Велика), был єдным з найвызначнійшых нацийональных русиньскых діячів на Лемковині.

По высвячыню в 1887 році, был священником в Вороблику Королівскым, Высовій, Гыровій і в Чорным. В 1897 році остал парохом в Креници, а потім його сын – Іван, рукоположений в 1904 р., остал при ним сотрудником. Гавриіл Гнатишак был основательом і орґанізатором чысленных чытален ім. Михала Качковского на Лемковині, серед котрых на особливу увагу заслугує великій будинок в Креници, поставлений в роках 1909–1910 р. В 1906 р. вмерла його жена Теодора з дому Копыстяньска. Гавриіл Гнатишак был єдным зо спілоснователів стоваришыня «Руска Бурса» в Новым Санчы в 1898 р. Тримал тіж функцию інспектора русиньскых шкіл новосандецкого повіту і был членом «Народного дому» во Львові. В выборах до австро-мадярского парляменту в 1911 році был кандидатом «Русской Рады» з округу – Новий Санч, Старий Санч. Мушына, Ґрибів і Тяжковиці.

Ниже маме родинну фотоґрафію Гнатишаків. Была она зроблена попри креницкій плебаніі медже 1904 роком – товды был высвячений Іван Гнатишак, а 1906 р. коли то вмерла жена – Теодора Гнатишак.

На початку Великой Войны, 3. серпня/авґуста 1914 р., о. Гнатишак был арештуваний і вязнений найперше в Новым Санчы і Кракові, пак перенесений до концентрацийного лаґру в Талергофі. Довєдна з ним в 1914 р. арештуваны были і його діти – Александер (24 рокы, студент ветеринариі), котрий был тяжко побитий вчас транспорту, Теодор (25 рокы, правник) – вязнений найперше в Санчы, потім в Вадовицях, побитий вчас транспорту до лаґру в Талергофі, Орест (27 років доктор – правник), котрий нецілий рік вюл канцелярию в Ліску, присуджений на смертну кару як росийскій шпіон, вязнений в Талергофі, дівка Ольга – арештувана в Санчы перший раз 30. серпня/авґуста 1914 рока, коли пришла одвидіти няня в арешті, скоро звільнена з вязниці, але зас арештувана в червци/юнію 1915 р. довєдна зо свойом сестром Марийом і обі осаджены в Талергофі. Довєдна з Орестом Гантишаком в лаґрі поневолена была і його жена – Теодора (Дора) Гнатишак з дому Марков і маленькій сын – Борис Гнатишак.

Концтабору і увязніня не пережыли отец – Гавриіл Гнатишак (вмер в австрийскій тюрмі в Відни 29. червця/юна 1916 р.) і його сын Теодор (вмер 30. квітня/апріля 1916 р, на два дни до закінчыня свого процесу перед войсковым судом в австрийскій тюрмі в Відни.

По смерти поневоленых австрийскы власти одослали родині лем єдну памятку – ікону, котру о. Гавриіл Гнатишак мал при собі в часі арештуваня і поневоліня в лаґрі в Талергофі.

ікона о.Гнатишака