Істория воєнной вандірвкы Кірила Бреяна

Хоц од выданя споминів Кірила Бреяна минуло уж шумні років, то пришол час, жебы освіжыти памят о воєнных пережытях єдного з нечысленных лемківскых вояків, якій перешол славетный пут з польскым ґен. Владиславом Андерсом.

Як раз Стоваришыня Лемків напечатало ІІ выданя оповідань Кірила Бреяна пн. «Моя долга Друга Світова Война 1939-1948». Книжка первістно явила ся в 1998 р. (выдана была в двох языковых версиях). По роках, хоц автора оповідань уж давно неє серед жывых, явила ся думка взновити выданя.

Обставины повстаня книжкы

Автор споминів зачал іх запусувати приблизно в 70. роках ХХ ст. Маючы зобраный материял, богатый в незвычайны оповiданя з жытя вояка – вандрівника, припадково заiнтересувал ся том справом приятель Кірила Бреяна, Вiльгельм Лянґнер, родом зо Стрыя, жыючый в Ополю. Поміг він опрацувати вшытко, што было потрібне до выданя книжкы.

Треба знати, же праца над выданьом книжкы одбывала ся на зламі 80. і 90. років ХХ ст. Сам автор помер в 1991 р., але його діло было довершене в пізнійшым часі. Окрем Вільгельма Лянґнера, великій вклад в печатаня оповідань мал Адам Барна, якій приправил вступне слово.

Другє выданя книжкы, якє явило ся в 2023 р., має тот сам зміст. Доданы были лем дакотры фотоґрафіі і новы мапы, вказуючы на цілый пут, котрый перешол вояк Кірил Бреян. «Істория, яку хочу перекезати чытательови, єст гiдна великой увагы i то з кiлькох важных причын. Найбарже то з того, же єй автор Кірил Бреян, мешканец села Ізбы на Лемковинi, ґорлицкого повiту, як єден з барз маленькой горсткы люди трафил на войну в 1939 роцi i вернул домiв (на чужынi) аж по осмох роках, в 1948 році» – писал во вступі Адам Барна.

На основі зобраных материялів была зрыхтувана польскоязычна верися, рахуюча шістдесят стран, без вступного слова і закінчыня. «В бесiдi з паном Лянґнером, а также з женом автора Ольгом, выявило ся, же автор в своiх дальшых розважанях мал жычыня, жебы його оповiданя з воєнной тулачкы были выданы найперше в рiдным языку – лемкiвскым, а пiзнiйше в польскым» – выявлял Барна. Остаточно Стоваришыня Лемків лемківску версию приготовлену Адамом Барном выдало в 1998 р. На жаль, автор Кірил Бреян не дожыл вказаня ся книжкы.

Теперішнє другє выданя є двоязычне – паралельно мож чытати текст по лемківскы і польскы. Такє выданя не лем позволит прочытати воєнны спомины єдного з вояків ґен. Андерса, але тіж може быти помочом при вчыню лемківского языка, через можливіст скоро порівнати текст з польском версийом.

Вояк ґенерала Андерса. Участник боів о Монте Кассіно

Кірил Бреян вродил ся 17. січня/януара 1911 р. в Ізбах на Лемковині. Был професийный вояком Польского Войска, служыл од 1936 р., як улан в Підгаляньскых Стрільцях в Новым Санчы, а пак од самого початку был мобілизуваный бороти ся в тзв. вересньовій кампаніі 39. рока. На пару місяців перед войном (в лютым/фебруарі 1939 р. оженил ся з Біличнянком – Ольгом Пласконь).

Бойовый пут Кірила Бреяна зачал ся в Новым Санчы. Конец вересньовой кампаніі стрітил го в околицях Станиславова – там был поневоленый і робил в майнах руды коло Кривого Рогу на Запорожы, а пак при будові штрекы на пілночы Совітского Союзу. В серпни/авґусті 1942 р., коли нацисты пішли на Совітів, трафил до арміі просто з лаґру в Вязьмі. О місяц польскых воякіх евакуували до Персиі. З Близкого Сходу воєнна доля шмарила го через Єгыпет до Італиі, де вірно служыл при ґен. Владиславі Андерсі.

По войні нашол ся в Анґлиі. Як споминал з гіркістю, нихто не ждал іх там як героів. Вкінци, рішыл вернути до повоєнной Польщы, в котрій власт тримали уж комуністы. Ани не знал, што його близкых вчас акциі «Вісла» выселено з Лемковины на понімецкы землі повоєнной Польщы. Родину Бреянів і сусідів однашол в ґміні Ліґницкє Поле. Не было ту єднако його жены Ольгы Бреян, яка в 1945 р. зо свойом родином была переселена в другій фали выселінь Русинів до Радяньского Союзу. З мужом зышли ся на добре аж в 1969 р., одкале з Радяньской Украіны отримала згоду власти прити жыти до Польщы, на західні землі.

Іщы на поли бою, розказом Начального Вожджа, 22. лютого/фебруара 1945 р. отримал право носити Памятковый Крест Монте Кассіно. Битва о Монте Кассіно была серийом штырьох битв медже алиянтами а нацистами, котры проходили в 1944 р. поблиз монастыря на горі Монте Кассіно в Італиі. Битва тота є оціняна як єдна з найтяжшых і найбарже кырвавых боів ІІ світовой войны.

Хоц борол ся за свободу Польщы…

По войні воякы ґен. Андерса не мали легко. Были трактуваны як інтрузы, а часто оставали під стислом обсервацийом безпекы. Приміром, 26. вересня/септембра 1946 р. комуністичны власти одобрали 76 офіцерам польскє громадянство, в тым самому ґен. Владиславови Андерсови (постанова была скасувана аж в 2009 р.).

Окрем того, што был невыгідный з огляду на служыня при Андерсі, то іщы был підозрено трактуваный як особа, котра не была польской нацийональности. Прото не находил він ниґде толеранцийного зрозумлiня, але был уважаный за ворога товдышнього систему. Долго был слiдженый i переслiдуваный, а найбарже через мiсцевых аґентiв, якых не бракувало в каждым мiсци.