Історія одважного Мартіна. Молодый штудент Руськой ґімназії быв у одбою

Тот рік на Словакії святкує ся 80-та річніця Словацького народного повстаня. Тота історічна дія належыть ку найвызначнішым пунктам модерной словацькой історії.

Знаме, же в протифашістічнім одбою, в Словацькім народнім повстаню, і в партізаньскім русі на теріторії втогдышнього Словацького штату, были актівны і Русины. І кедь довго, вдяка офіціалному „неіснованю“ русиньской народности, ся о тім не бісідовало, а кедь, та то были „україньскы“ участници одбоя.

Днесь тоты факты знаєме, но іщі все маєме барз мало здокументовану історію окремых особ, Русинів, котры в тім одбою брали участь. Тот рік минуло сто років од народжіня єдного з них, і зато вырішыв єм приближыти його жывот, оддати му тым честь, і додати так далшый черепок до мозаікы історії Русинів у одбою.

На початку быв телефонат

На початку той статі быв телефонат. Із непознатого про мене чісла закликав мі пан Милослав Мальцовскый, котрый, як єм ся пак дізнав, є сыном героя, о котрім буде бісіда. Добісідовали сьме ся, же ся стрітиме.

Пан Милослав уж в телефоні повів мі, же тот рік припомямули собі в родині сто років од народжіня його отця – Мартіна Мальцовского, родака із села Шома, днесь має назву Дрєніця, Сабіновского окресу, котрый быв у протифашістічнім одбою.

Як єм ся дізнав при особній стрічі, Мартін Мальцовскый народив ся 23-го апріля 1924-го року. В Пряшові почас войны молодый герой штудовав на Руській реалній ґімназії. Його діятельность в одбою вже была публікована у 1984-ім році в україноязычній ґазеті Нове життя, но пан Милослав мав тугу, жебы о отцьови, котрый проявив ся у молодім віці як герой, дізнала ся і русиньска чітательска публіка, кедьже як його отець, так він суть Русинами.

Но при документах, котры дістали ся мі під рукы, одкрыла ся історія нелем протифашістічного бойовника, но і педаґоґа а маляря.

Одважный Мартін

Як вже было спомянуто, о Мартінови Мальцовскім, і його жывоті в одбою, была в році 1984, нагоды його юбілея – 60 років жывота, публікована на україньскім языку статя з назвов Відважний Мартин. Статю втогды написав Вінцент Шковран із Кошыць, але як ся із статі дізнаме, так само родак із Шомы – Дрєніці.

Статя не была публікована в повній верзії, кедьже пан Милослав доніс мі і на тіпоґрафії написаный оріґінал. Нове життя текст Шковрана публіковало в скороченій верзії. Што дізнаме ся о Мартінови Мальцовскім в тій статі?

„Іщі у 1943-ім році, як штудент пряшівской Руськой ґімназії, Мартін Мальцовскый мав контакты з підземныма діячами антіфашістічного руху одбоя. Вдяка тым контактам познакомив ся із совітьскым розвідчіком Пучковом-Ощепковом і його товарищом Арсенєвом,“ пише Шковран в статі, котрого ку написаню того матеріалу якбач привело то, же перед тым мав можность в роднім селі Дрєніця посмотрити собі кроніку села, де быв і запис о Мальцовскім.

„Спомянуты товарищи нераз у нього ночовали. Пак Мартін познакомив із нима і мене. Обидвоми сьме часто допроводили розвідчіків по місті, а головно на желізнічню штацію, де розвідчікы слідовали рушаня воєньскых ешелонів. Самособов, нич не записовали, но обидвоми мали пречудесну память, головно Пучков памятав вшытко до найменшых детайлів. Помагали і мы,“ пише далше Вінцент Шковран у статі.

Як ся далше із тексту дізнаме, на початку літніх вакацій у 1944-ім році Мартін Мальцовскый в Дрєніці познакомив ся з партізанами із одділу Рокосовского. Партізаны – розвідчікы Халідов і Ґриґорєв, мали быти частыма гостями у Мальцовского, і його мама їх часто годовала, палатала їм одежду, і по ночній акції покладала їх спати до боїска. „Мы з Мартіном втогды стояли на варті,“ пише Шковран.

„Десь початком авґуста Мартін стрітив ся з розвідчіком партізаньской ґрупы імени Александра Невского, котра оперовала в лісах на околіці села Крижы. Добісідовали ся з ним на формі нашой помочі. Занедовго мы передали їм подарунок од сабіновскых підземных діятелів – лікы і чісту білізну. Штаб соєдиненя быв у будинку родічів нашого знамого штудента, товаріща Ванчіка. Нас прияв сам командант соєдиненя Віктор Карасьов-Степанов. Присутным быв так само командант розвідкы Станіслав Вроньскый,“ пише ся далше в статі.

По довгім розговорі, як описує дії Вінцент Шковран, дістали молоды штуденты, членове одбоя, задачу. Мартін Мальцовскый довго утримовав звязкы із сабівноскыма патріотами в підземнім русі. Но кедьже при кінцю рока уж про нього не было безпечным лишыти ся в селі, дістав розказ одыйти до лісів, і приєднати ся до одділу Липа.

Пак, як пише Шковран, Мальцовскый брав участь на ослободжіню міста Пряшів. Пряшів быв ослободженый 19-го януара 1945-го року. Автор статі пише і то, же Мальцовскый в тых часах майже дістав опдовідну посаду в револучнім народнім комітеті.

Учітель і аматерьскый малярь

В оріґіналі рукопису є і непублікована часть, в котрій ся пише: „Много героїв зродило ся в тій нерівній боротьбі, много прекрасных людей своїм жывотом заплатило за наш днешній мірный щастливый жывот. Посеред жывых героїв Словацького народного повстаня мож стрітити і такых скромных людей, якы не носять на своїх грудях ордены, але жыють собі честно, радують ся з того, же на тій щастливій сучасности є і їх заслуга…“

А такый быв і Мартін Мальцовскый. По войні выштудовав Педаґоґічну факулту в Пряшові, основав собі родину, 18 років учітельовав на основній школі в Сабінові, окрім іншых предметів і вытварну выхову. І уж втогды почінали о нім писати словацькы і україноязычны періодікы, но не як о геройови протіфаштічного одбоя.

Мартін Мальцовскый все веце занимав ся властнов малярьсков творчостьов, што наповно міг пак робити на пензії.

„Хочу захопити фалаток плынучого часу, роблю так, жебы мі люди розуміли,“ повів о своїй творчости Мартін Мальцовскый у 1982-ім році про културно-общественый місячный журнал Sabinov із нагоды одкрытя выставы, котру втогды мав у сабіновскім Домі културы.

Но то не быв початок його мальованя. О творчости аматерьского маляря з Дрєніці ся написало веце статей, і в історічных жрідлах мож дочітати ся, же Мартін Мальцовскый уж в 1974-і році, як іщі молодый учітель, брав участь на переглядках аматерьской творчости в Братіславі ці Свіднику, „і то барз успішно, як о тім свідчать діпломы і почестны грамоты.“

Як уж было спомянуто, по одході на пензію тота пасія стала му головным змыслом жывота. І його творчость была шырокоспектрална. Пейзажы, закутины, портреты, бюсты, рельєфы. У своїм роднім селі, де жыв, у 1969-ім році на фасаді Ґрекокатолицького храму Рождества Пресвятой Богородіці намальовав трьох святых. При пізнішій реконштрукції церькви тоту мальбу затерли. В тім самім році обновльобав вшыткы бляшаны роспятя на крестах в Дрєніці і в околіці.

Ґазета Prešovský večerník о ним у 1994-ім році писала як о „недільнім малярьови“, котрый у своїм дому крыє „ґалерію під оріхом“. Названя „недільный малярь“ выслужыв собі так, же іщі в часах, коли учів, вольных субот не было, і так досправды єдниный день, коли мав можливость мальовати, была неділя.

Мартін Мальцовскый вмер 14-го януара 1995-го року. Память про нього сохранять його сын Милослав, вдяка котрого позбераным і сохраненым матеріалам могла выникнути і тота статя.  Мам надію, же раз і Русины будуть мати сістематізовану історію своїх протифашістічных бойовників. В ній єдно місце належыть і Мартінови Мальцовскому.

Фотофрафії: Aрхів Милослава Мальцовского.