Іншый образ

Перед роком зачали великы протесты на Київскім Майдані. Протесты, котры передзначіли вельо важных змін нелем на Україні, але цілково в ґеополітічній сітуації світа. Памятам собі, же єм в тоты першы дні писав з втогдышнім шефредактором lem.fm Боґданом Ґамбальом, котрый мі повів, же мам дати ногы до тепла, так як він, бо з того нич не буде. Не мав правду ани він, а ани я. Він в тім, же з того предці лем дашто было. Я в тім, же майдан не приніс то, што єм особно чекав. Якбач десь внутрі мене быв ідеалізм, котрый мі шепотав, же зміна на Україні може быти єднака, як сьме то мали в Чехословакії. Днесь знам, же не може.

Є то чудне. Майже в тім самі часі, як Українці святкують „нове свято“ – рік од Евромайдану, мы святкуєме 25 років од Аксамітовой револуції. Лемже з тым, што можу видіти по року од Майдану на Україні, ниґда не буду годен прирівньовати тоты дії з діями в Празі і пізніше в цілій Чехословакії перед 25 роками. Причіна? Тых є веце. Єдине, што бы тоты дві дії могло звязовати, то є туга по свободі і по зачленіню ся до світа западной демокрації. Але вже саме бачіня того, што є свобода і што є то досправды належати до западной демокрації, є нелем інша о 24 років, але скоріше 24 світелных років міджі жытелями днешньой Чехії і Словакії і Україны.

Самособов, револуція в новембрі 1989 року выходила з іншых реалій. В нас не ішло о скінчіня зо сістемов політічного оліґархізму навеце навязаной на Росію презідента Путіна. Хотіли сьме конець влады єдной політічной партії, хотіли сьме свободу і свободны вольбы, хотіли сьме належати до Европы, але вєдно з тым вшыткым собі новы власти (наперед консензуално вытоврены з комуністами і по вольбах у 1990 році вже повно демократічны власти) усвідомльовали, же тото вшытко, што хочеме, выжадує і реформу законів, дотримованя міджінародных договорів і головно дотримованя людьскых прав, бо якраз тото быв навекшый проблем терорістістів, котры рядили державов під маєстатнов назвов Комуністічна партія Чехословакії. Дотримованя людьскых прав ся дотуляло і прав народностных меншын. Такой по револуції, окрім того, же ся напр. в Міджілабірцях із Обчаньского форуму поступно зачала формовати Русиньска оброда на Словеньску (за тото Лабірчанам велика подяка і калап долов), мали можливость выникати і мадярьскы політічны партії, котры взяли участь вже на першых свободных вольбах. Свобода ту просто была про каждого. Тадь о тото люди бойовали покійным способом, з ключами в руці і свічками і кібы сьме такой на зачатку так прінціпіалне діло не решпектовали, пак бы то ціле быв лем єден цірк, котрый бы значів лем то, же сьме ся з єдной лжі дістали до другой. Вдяка Богу, то так не было. І не было так тому і дякуючі того, же люди досправды тужыли по свободі, по навернутю до Европы, было то так і дякуючі того, хто такой першы дні револуції окрім штудентів взяв на ся головны ролі – были то сімболы як Вацлав Гавел.

Майдан на Україні є іншый і днесь то видно явно. Нелем тым, же ся розвивать в одкрыту жытельску войну (ці уж з підпоров Росії, або ніт, але нажаль до себе стріляють люди з єдной державы), але і тым, же вшытко тото, што новембер 1989 приніс Чехословакії такой в першых місяцях, на Україні якось бракує доднесь. Тадь револуції ся не хопили досправдовы сімболы свободы, але зясь лем реціклованы політіци вєдно з тым, же собі свій фалаток колача взяли і ултранаціоналісты, котры навчіли вшыткых здравкати контраверзным поздравом. Українці не суть способны позерати на свободу як на дашто універзалне, платне про вшыткых, але глядають лем свободу про себе, котра значіть якбач лем незалежность од Росії. Не суть способны, кідь хотять належати до Европы, дотримовати европскы штандарды і, што є смутне, рахують лем самы зо собов. Меншыны? Чорт з нима. Кідь в першых свободных вольбах в Чехословакії было уможнене кандідовати і мадярьскым партіям, Україна не допустить ани вызнаня Русинів як окремой народности, жебы сьме могли на Україні жыти як нормалны, рівноцінны, свободны люди. Навспак, дякуючі сітуації на выході державы, зачала нова інформачна война проти Русинів, котра має задачу пояснити, же сьме лем сепаратісты і неусвідомлены Українці.

Образ револуції на Майдані є іншый, як образ револуції в Чехословакії. Образ револуції на Майдані ня глубоко скламав. Єм радый, же ся вже 25 років можу голосити ку іншому образу. Тот свідчіть веце о свободі, як тот, по котрім зістали мертвы люди, зничене намістя, міста і путь до свободы може бесконечна… Є то іншый образ. Доста смутный.

Петро Медвідь, Пряшів

(Статя написана як коментарь „Вступне до контроли лемківского радіа lem.fm)

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА