Інновiца 2016 – бесіда з Пьотром Буссольдом

Моніка Тылявска: Наштоден жыєте в Варшаві. Як сте нашли закуток Новиця, котрий декотры называют кінцьом світа? Чым очарувало Вас тото місце і як зродила ся думка, жебы лісы, лукы, потокы остали фоном і сценом для культурально-артистичных подій?

Пьотр Буссольд: До Новиці трафил єм праві 25 років тому. Приіхал єм з приятелями на маівку. Од самого початку залюбил єм ся в тым місци, в маґіі той долины, в окружыню полонин, але предовшыткым в людях, котры гын мешкают, роблят, жыют. Жытя так барз досвідчыло іх історичном і воєнном задуявом, але хоц перешли через вельо особистых, тяжкых пережыть, для каждого мают одкрыте серце, усміх, добре слово. В великых містах не годен стрітити такых «люди-серця».
Артистичны традициі Новиці сігают уж меджевоєнного періоду. Вродил ся гев выдатний украіньскій поета, дочыста пересякнений духом Лемковины – Богдан Ігор Антонич, называний декотрыма першым «еколоґічным поетом».

Новиця остала зас артистычні одкрыта – кєд мож дати таку тезу – Влодзімєжом Станєвскым, котрий на початку 80. років разом з ґрупом приятелів з Театру Ґардзєніце переходил краі східньой і полудньовой Польщы, глядаючы місця, котры захоронили свою культуровіст – не діткнены і занечыщены цивілізацийом – черпаючы з них інспірацию. В тій ґрупі было вельох выдатных днес і важных для польской культуры люди м.ін. Кжыштоф Чыжевскій – основатель Осередка Культур Штук і Народів Погранича в Сейнах, Томаш Родовіч і Дорота Поровска з Тетрального Стоваришыня Хореа, Вальдемар Чеховскій – фільмовец документалиста і Ядвіґа Родовіч. Особливе місце в Новици мают Вацлав і Ермудте Собашек з Театру Венґайды, котры приізджают гев од вельох років зо своіма Аллилуйками.

А ціла справа з Театральныма Стрічами Інновіца зродила ся спонтанно. В лемківскій хыжы під чыслом 9 жыл єден з остатніх гудаків – Йоан Шымчык. Мриял, жебы по його смерти в тій хыжы все звучала музыка, жебы была хыжом стріч артистів. Так і ся стало. Тоту традицию ведут доднес музыкы ґрупы Новиця 9, котры предше называли ся Забжаньска Оркєстра Рокова з Новиці. Они же орґанізували гев нішовы Стрічы Артистів, на котры люде приходили стрітити ся та сотворити свобідну і не зобовязуючу обшыр творчой роботы. Але соспільны і економічны переміны в державі были причыном, же і они мусіли утримати своі родины і приходили штораз рідше. В 2007 році, будучы на вакацийях в Новици, брал єм участ в Фестівали Етнічных Меншын, котрий орґанізувал лемківскій ансамбль Під Кычером. Заінспіруваний том подійом, духом Стріч Артистів Новиці 9, традициями Ґардзєніц і Венґайт, своім професийным жытьом в Народовым Театр, подумал єм – чом бы зас не спрібувати воскресити того духа? В Новици фунґувало Стоваришыня Приятелів Новиці, зосерджаючых ґрупу пасийонатів села, котре возникло в ціли ратуваня основной школы в Новици. Вернувшы до Варшавы, задзвонил єм до колеґів, жебы оповісти о тій димці. Почул єм – «очывидно, входиме в тото». Написал єм до парох театральных ґруп, котры были прихыльны мойому запрошыню. Но і ся зачало…

Новиця то місце, де – здає ся мі – люде ховают ся перед цивілізацийом, втічут од земных доброт, бесідуют НІ для того, што сучасне. Як думате, што має в собі тото місце, же гын, де привидно нич уж не може ся подіяти, объєднує особы, котры своіма барвныма душами были бы в силі обділити тисячы місц і люди?

То барз інетересуюче звіданя. Про тото споминал єм уж перше. Стрічал єм ся з таком констатацийом, тыкаючом фестівалю, она може і добрі описує Новицю – то місце, котре є поза позом. Ту нихто никого не удає – є такым, якым є направду. Кажда нещыріст одраз выходит. Вшыткы підходят до себе з серцьом на долони. Така атмосфера притігат люди до себе і зближат. До Новиці приізджают вражливці, творчы особовости – втікаючы перед циґаньством, нещырістю, зо спрагом автентичной стрічы з другым чловеком. Великы аґломерациі не причыняют ся до возниканя такых поведінь – все є дашто до вкрытя, до закомбінуваня, до зафальшуваня.

Кым сут артисты, котры принимают запрошыня на Інновіцу, або котры самы выражают охоту выступити в тых нештоденных сценічных обставинах?

Стараме ся запарашати артистів, котры знали Новицю перше, і тых, котрых творчіст видиме уявляме сой в контексті Інновиці. Не хочеме презентувати ярмачной, кричучой, комерцийной штукы. Хочеме вказувати подіі, котры бесідуют про дашто важне, передают універсальны вартости, неєднозначні – лишают в головах обзераюучых звіданя і рефлексиі. Такых же артистів глядаме, коли робиме проґрам наступных едиций. Добра слава фестівалю розносит ся по державі і заграницьом од уха до уха і барз часто то самы артисты выходят до нас з ініциятивом.

Для якого обзерача є тот фестіваль?

Проґрам фестівалю є творений так, жебы каждий нашол в ним дашто своє – зачынаючы од наймолодшых по сеньорів. В тым місци мушу спомнути о феноменальным явиску – реакциі наймолодшых на барз поважны представліня, в котрых берут участ іх родиче. Они часто не розуміют змісту, але одберают іх барз інтуіцийні – часом барже спонтанно як родиче.
Якє значыня для фестівалю має пересікаюча ся, в особливий в тым місци спосіб, лемківска і польска культура? Ци старате ся в вынятковий спосіб оддати єй чест і зазначыти єй присутніст?
Тот елемент є для нас барз важний. Жытелів Новиці, Лемковину трактуєме барз поважні – все з пошаном локальной культуры. То сут нашы Ґаздове, котрым належыт ся пошана і чест. Не все на каждым фестівали є лемківскій акцент, але тото не являт ся результатом іґноранциі, а барже з незнаня і браку достаточной інформациі о культуральній діяльности в лемківскых середовисках. Роблячы на штоден в місті, не доходят до нас інформациі о інтересуючых ансамблях, граючых напр. традицийну лемківску музыку. З полным шапо ба; запросити ансамбль ЛемОн, котрого платні мож купити в каждым склепі, обізрити в телевізиі, або найти в інтернеті – то не філософія. Нас інтересує презентация лемківской культуры в єй найбарже автентичным, традицийным вымірі. Нашыма гістми были м.ін. ревеляцийний ансамбль Міцне Зіля, гостили сме зо Словациі Театр Александра Духновича, котрий є бодай єдиным на світі, котрий грат в русиньскым языку, презентували сме музычно-літерацкій спектакль «Антонич в хыжы», влони нашым гостьом был молодий словацкій писменник Марош Крайняк, котрий в своіх творах тыкат русиньского світа. Надію ся, же тото короткє інтервю причынит ся в деякій мірі, жебы писати до нас (майльовий адрес найти мож на офіцийнум сайті фестівалю www.innowica.pl) і поінформувати о інтересуючых явисках в лемківскій культурі, а мы в на міру своіх можности будеме старати ся постепенно іх вказувати на фестівали.

Чым ріжнят ся од себе поєдны фестівалі? Ци атмосфера, специфіка, зміст змінили ся на просторі років?

Стараме ся заховати репертуарову стабільніст. На просторі років фестіваль выробил сой вірну публику, котрой што рока є веце і як на ню пристало сут тото люде, котры в тым часі перебывают в Новици, старают ся не каламутити спокій і нормальний триб жытя жытелям села. Фестіваль фурт остає свобідным – вступ на вшыты подіі є дармо – хоц мам вражыня, же одбыват ся тото зо шкодом для одбераня штукы.

Чым для Вас особисто є Інновіца?

Одповім кус жартібливо. Інновіца то моя дітина. Быват барз нестерпна, дораз вымагат більшого фінансового вкладу і увагы. Знат вытиснути слезы, є причыном пригнобліня, злости, але барз єй люблю.

Якє місце в великым світі занимат Інновіца? Ци напр. Варшава знат Інновіцу?

В артистичным середовиску о Новици чуло вельо осіб. Часом єст і так, же коли дзвониме до даякого театрального ансамблю, або артисты, чую слова: «Витай, як файно – ждал єм на Ваш телефон і запрошыня». Фестіваль старали сме ся не наголосняти медияльні, жебы не причынити ся до чысленного походу на тото маґічне село. Того рока дішли сме з колеґами до внеску, же капинка реклямы не пошкодит, бо подорож в тоты реґіоны вымагат вельох выречынь – не є тіж властивой інфраструктуры, жебы приняти більше осіб, прото залива нам не горозит. В квітни/апріли, в варшавскым клюбі одбыл ся бенефітовий концерт для фестівалю, в котрым доброчынні заграло вельо ансамблів з кругу альтернативной культуры.

Чого можеме ся сподівати того рока? В якій спосіб заохотили бы сте нашых чытачів, жебы взяли участ в подіі і, предовшыткым, ци Лемкы почуют лемківскій дух на тогорічній імпрезі?

З причыны ограниченых фінансовых можности, проґрам текучой едициі є скромнійший, што не значыт, же меньше інтересуючий. Будеме мочы обізрити артистів, котры были уж гістми Інновіцы і котры чуют єй атмосферу м.ін. Театр Бюро Подорожы, Театр Клініка Ляльок, Театр Сінема. Того рока не буде може спектакулярного лемківского елементу, але тіж не забываме о тым – будеме гостити Антония Крога, вызначного писменника з обшыри карпатской культуры, автора «Склепу культуральных потреб», «Лемковины» выданой выдавництвом Бош. Представит він фраґменты свойой найновшой, посвяченой Лемкам, книжкы.