Хто циґанить…

Памятам собі, же мі моя баба часто говорили таку пословіцю: Хто циґанить, тот пізніше краде, і тот пізніше забивать. В пословіці є остеріганя. Хто припустить у своїм жывоті тото найменше зло, одкрывать в собі путь і ку тому найтяжшому. Бо кажде далше зло, і кідь векше, ся уж чоловіку робить якось легше.

У 2016 році собі Україна буде припоминати округлый юбілей 25 років од выголошіня незалежности. Но і Русины собі будуть припоминати округлый юбілей. Тот уж такый радостный не буде. Буде то 25 років од часу, коли в референдумі жытелі Закарпатьской области Україны (підкреслюю, же нелем Русины) заголосовали за Закарпатьску область в складі Україны, но як автономну часть, што ниґда не было Києвом сповнене. Значіть, Україна зачала циґаньством, і є можливе, же кібы тото жытелі Закарпатьской области знали, же не буде автономії, може бы голосовали о сотворіню новой державы, а не за тото, же зістануть в складі Україны. А буде то і 25 років од часу, коли Русины поступно зачали розуміти тому, же новы власти незалежной Україны будуть продовжовати у політіці Совітьского союза, котра пошырьовала єдну велику лож, і то, же Русины не суть і ниґда не были. Із боку Україны то можеме брати як нещастный зачаток.

Хто циґанить, тот пізніше краде, і тот пізніше забивать. І оно то не мусить быти все дословно. Є то лем метафора. І на тій метафорі ся везе цілый час і Україна. Київ лжов о референдумі, котре не сповнив, і лжов о Русинах, котру перевзяв із так ненавидженой Москвы, одкрыв собі путь ку векшому моралному багну, і кажде далше, хоць і векше зло, робить ся якось простіше. Навеце має Україна у далшых державах свої вірны орґанізації, котры головно у лжі о Русинах добрі співпрацують, бо то їх матерьска держава. Але зясь аж не так матерьска, жебы там хтось із людей, котры суть в такых орґанізаціях, хотів добровольно іти жыти. Предці лем є ліпше говорити за державны грошы з ґрантів о Козаках із Пряшова, Керестура, ці Ґорлиць, як терти біду „у своїх“. Но вернийме ся ку юбілантови.

З моралного багна, до котрого стала Україна такой на своїм початку не было далеко ку злодійству. Оно то так предці было і під веджіньом Москвы. На інтернеті мож наприклад найти величезне множество русиньскых народных співанок, коло котрых є попис, же то україньска народна співанка. Як бонус, жебы ся потвердило, же то україньска, робить ся докалічіня тексту так, же чоловіку ся і коло весільного чардашу хоче плакати. Цалком екстра класа є перебераня авторьскых русиньскых співанок, могли бы сьме спомянути наприклад Під облачком, што уж не є лем злодійство народной културы, але і порушованя авторьскых прав. Но хто бы то рішыв, гейже, кідь Русинів не є. Властный ґол собі так міцьно націоналістічны Українці дали, кідь гімнов того нещастного Майдану, зробили так само русиньску співанку Пливе кача по Тисині. Досправды мають быти на што горды. На Майдан так перенесли свої гріхы – циґаньство і злодійство.

Третім у пословіці, як сімбол того найвешкого зла – то забиваня. 25 років освіты на Підкарпатю, у русиньскых дітей, майже лем у україньскім языку (кідь не рахуєме даякы недільны школы ітд.), то є мінімално проба о забитя языка а тым і народа. Пошырьованя дезінформацій, же русиньскый рух є руков Москвы, же є то сепаратізм, неприятельство односно Україны, то так само мінімално проба о забитя народа застрашованьом. Котрольованя русиньскых актівістів „Службов Беспеки України“ і застрашованя тых актівістів, то тыж мінімално проба о забитя русиньского руху, народа. Но і в припаді старшых актівістів, котрым ся то реално може одзеркалити і на їх здравю… Із єдным добрым Русином, котрый іщі може міг жыти, кібы мав свій покій, сьме ся лем недавно прощали.

Україна є односно Русинів, а нелем, в тій остатній фазі зопсутя моралности, о котрій бісідує пословіця. Говорить ся і то, же што сієш, то і жнеш. Но і же великы стародавны імперії наштартовали свій конець як раз моралнов декаденційов. Може не треба на вшытко все позерати політолоґічно, в рамках інтересів великых грачів ґеополітікы. Може даколи треба посмотрити лем на єдну із основ чоловіка, сполочности, державы. На моралность. І може то пояснить вшытко. Но так само ся каждый може все поліпшати, обановати дотеперішні гріхы і змінити свій жывот. Думам, же і держава. Лем то все треба стигнути перед смертьов. Бо потім є уж пізно.

(Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm)

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА