Пришла сонечна хвиля і сой пішла. Не за долго в нас была, не за долго нас радувала, та і не за долго мы ся ньом натішыли. Чом так ся діє – того нихто не знат. Єдны повідают, же світ шаліє, другы, же то з людми штоси є не так.
Хоц треба признати, же першы дни того тыжня были таком спекотом, же бодай тоты ґаздыні з граблями на знимці горі, были бы зчудуваны, же сіно так скоро сохне. Но, віриме заєдно, же літо кєд вкінци приде, то іщы буде хоц хвилю тепла яр. Она все лагіднійша, така приємнійша для тіла і духа.
А кєд уж приде нам зберати сіно, так товды, жебы нияк не ляло. Най ліє лем товды, коли не маме ниякой ґазвідской роботы. Того просиме од нашых Карпат – най тримают высоко на верхах хмариска і най не пущают іх долов ґу людям. Кєд тото не поможе – товды треба выкричати: «А вы чорны хмары, ідте на Мадяры…». Товды підут ґу нашым – до Пряшова. Лем ци будут ся они тішыти..?
Радувати ся будут з єдного напевно. Што днес, о 18.10 год. в лемківскым радию вызвучыт дальшый, премєровый одтинок іхнього проґраму «Говорить Пряшів». Просиме в іх імени.