«Говорить Пряшів» – пятниця, 18.10 год.

Зима пришла і скоро пішла. А з ньом надіі, же буде іщы так, як то колиси бывало… Што з того, же єден ден порядні морозило, як уж на другій вшытко ся обернуло горізнач.

Надію все вартат мати, того вчыт нас хоц бы істория, але по правді єст штораз то гірше. Наприклад днеска на чужыні пришла такой яр. Кєд ся засмотриме на проґнозу на найблизшы дни, так зимы уж хыбаль не посмакуєме. Неєден з нас хотіл бы ся іщы ньом потішыти. Бідны лем тоты нашы діточкы, што уж не зажыют того, што іщы єдно поколіня дозаду змогло на долшый час смакувати.

Пряшів під тым оглядом дуже не ріжнит ся од Ґорлиц, ци дальшых міст, што лежат на чужыні. Гын так само зима сой уж пішла, але ідучы на схід (одкале гейбы мала бы прити), не затримала ся ани в Ужгороді, ани ниґде інде. Пішла сой і конец. Тупнула ножком і конец.

Лем не тратме надіі! Лемкы єй николи не тратят. Добрі мати камаратів, Руснаків од Пряшова, што як треба, то тріснут руком в стіл, або підтримают на духу. Желаме приємного слуханя. Люде доброй надіі.