Тілько ся діяло в остатнім часі, же може призабыли сме про вакациі. А то як раз тепер тот найліпшый момент не лем на одпочынок, але і на подорожуваня – коли лем не боіме ся вірусів.
Колиси нашы предкы не подорожували. Не было ґу тому обставин. Найдале, де ся ходило, то на містецкій торг, но або выключно за хлібом до далекых краін. Там радше не было хвилі на подорож, на пошырюваня горизонтів. Лем робота і збераня дуката до дуката, дулярика на дулярика.
Знаме, што тепер часы інчы. Ходиме там, де тепло, де вода, де нас ждут. З тым остатнім мусиме ся конечно рахувати, кєд же хочеме быти загально приняты. Коронавірус не спит. Сут державы, котры ся го меньше боят, і то они стоят отворены перед нами і нашыма потребами. Най памятают і тоты чужынці, што наша Лемковина тіж радо прийме каждого. Вакациі.
Хто лем сідит на пляжы, в бічбарі, або ходит по каменистых горбках, а мат ґу тому дяку – запрашаме на премєру «Говорить Пряшів». Літом не лем подорожничы горизонты годен пошырювати. Приємной Вам вандрівкы.