Днесь маєме бесіду з дуже інтересным чоловіком, пiдкарпатьскым Русином Васильом Гнепом, жывот котрого мож демонштровати як дзеркало історії нашого краю почас років совітьского і україньского періоду.
Василь – жытель села Пушкіново, котре за совітів было Пушкіновым, а пару місяців тому было переменоване на Міжлісне.
Герой у простій і доступній формі арґументує, же переселенці з Верьховины – жытелі села, не назвали село на честь російского поета Пушкіна, а назва походить од слова пушка, по україньскы рушниця, по російскы винтовка, што є еквівалентом русиньского пушка; ґвер, крес.
Пан Василь робив електрикаря, пак механіка у колхозі. По розпаді Совітьского союзу не став контрабандістом, а як векшына Підкарпатців пішов на заробіткы на Чехы, де працовав 25 років і заробив на пензію.
Теперь він дома ґаздує, як то чінили його предкы, робить префайне вино, помагать русиньскому обществу стати на тверды ногы, ходить до церькви.
І жыє Василь Гнепа за прінціпом: «Мої интересы кончавуть ся там, де ся зачинавуть интересы мого народа.»
Слухайте «Голосы Русинів Підкарпатя» в середу 6-го новембра 2024 р. о 18.10 год., або повторіня в четверь 7-го новембра о 4.30 год. і в суботу 9-го новембра р. о 11.00 год. за русиньскым часом.