Гостьом днешнього нашого выданя став золотый барітон Підкарпатя — Петро Матій, вызначный русиньскый співак, композітор і музичный педаґоґ, в сучасности соліста Заслуженого академічного Закарпатьского народного хору.
А поговориме не лем на професіоналны темы, але дознаєме ся з особных історій артісты о тім, як музика нечекано пришла до його сельского быты, як обернула з ніг на голову його представы о властнім творчім потенціалі і карьєрных перспектівах.
Окрім того будете мати унікатну можность почути декламацію новых авторьскых пісень Петра Матія до його запланованого патріотічного концерту на підтримку Україны в Ужгороді.
“У мене така натура, што я бы ся нигда інде не лишыв, я не годен без сього краю нашого. У нас вшытко красиво, так як усягде, щі майфайно гі у світі, просто у нас не є ґазды. А теперь цілком біда – война… Кібы ня ногы так не боліли, пішов бы-м нашым хлопцям туда співати.”
Інтервю было записано нажыво в октобрі 2022-го року.
Ключовы темы інтервю:
- Жывотна путь артісты ку музиці
- Актуалный стан музичного уменя на Підкарпатю
- Творчі іншпірації і планы до будучности Петра Матія
Петро Петровіч Матій народив ся 28-го апріля 1943-го року як майменшый дітвак у многодітній родині у селі Сасова, што на Виноградівщіні, Підкарпатя. Отець ходив на заробіткы до Франції, де тяжко робив в банях, а мама дома ґаздівство вела і за дітми дозерала.
“Як юноша співав єм в школі, але я не думав співаком быти. Я і колядувати ходив, і в селови мене знали за голос, але…”
Закінчів вісем клас в Чорнотисівскій школі. Наслідно пішов глядати ліпшого жывота на выході Україны, перебрав ся до сестры в місто Шахтарск. Спочатку робив у бані, а так одучів ся на зварача в Краматорьскім педаґоґічно-технічнім учілищу (рр. 1959 – 1961), де быв солістом мужшкого хору.
В роках 1963 аж 1966 быв в рядах Совітьской армады у Німецьку. Там так само талент быв заміченый і Матія одобрали до музичного ансамблю, але серьйозности тому він сам не давав.
По службі вернув ся на отцюзнину до Сасова, наладив ся на роботу на строітельство Виноградівской товарні пластіковых выробків. Паралелно почав анґажовати ся в културнім русі общіны, за короткый час став участиком різных самодіялных колектівів Виноградівского района. В тім періоді оженив ся.
Перемінным фактором стала областна умелецька переглядка музичной самодіялности 1967-го року. Петро Матій заняв перше місце меджі солістами і быв высоко оціненый головов журі Андрійом Задором: “У вас хорошый голос, вам ся треба учіти іти, годны сьте стати великым оперным співаком!“ (із споминів респондента)
Дав собі два рокы на роздуманя, і з того момента з музиков не розтає ся, а то вже бівше 53 років. В році 1969 пішов ся учіти на Ужгородьску музичну школу імени Д. Є. Задора на одділіня співу. А по успішнім закінчіню продовжыв свої музичны штудії на Львівскій націоналній музичній академії імени М. Лисенка. В посліднім рочнику іщі робив помічником режісера у опернім штудію.
Од 1977-го року робить при Закарпатьскій областній філгармонії як артіста Музичного лекторію (пізніше ансамбль солістів Гармонія). А од 2006-го року як соліста Заслуженого академічного Закарпатьского народного хору. Вже бівше як 44 рокы проводить педаґоґічну діялность, выховав дакілько талентованых співаків.
У році 1984 діставать тітул Заслужений артист України, од року 1996 має тітул Народний артист України.
За значный особный вклад до сохраніня, популарізації і збогачіня народного фолклору, розвиток културы і уменя Петро Матій быв оціненый десятками, кедь нє стовками почестных грамот і діпломів. Є штирикратным лавреатом областной премії імени Д. Є. Задора, член Національной Ліги українських композиторів.
Артіста актівно пропаґує і шырить творчость композіторів і поетів Підкарпатя, а то головно С. Мартона, Д. Задора, В. Ґусті, В. Товтина, Ю. Шипа, В. Габорця. У його репертоарі пісні, романсы, оперны арії, докінця цілы оперны парты. Йому аплавдовали в Канаді, Італії, Росії, Полщі, Німецьку і многых далшых державах світа. Кликали до оперных театрів Мінска, Кішіньова, але він вырішыв зістати на Підкарпатю.
Петро Матій продовжує трудити ся на творчім полі непокладаючі рук: дає харітатівны концерты, пише новы композіції, планує будучі концерты. Наприклад на даный час артіста розроблять концертный проґрам патріотічного концерту на підтримку Україны (іщі на тот рік), і так само ладить свій юбілейный выступ до 200-ой річниці дня народжіня Александра Духновіча (на 2023-ій рік).
Слухайте «Голосы Русинів Підкарпатя» в середу 16-го новембра 2022 р. о 18.10 год., або повторіня в четверь 17-го новембра а о 4.30 год. і в суботу 19-го новембра 2022 р. о 11.00 год. за русиньскым часом.
ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫК