«Голосы Русинів Підкарпатя» – середа, 18.10 год.

В днешнім выданю представиме першу часть інтервю з русиньскым актівістом, поетом і публіцістом з Підкарпатя Іваном Бузашом, знамым під псевдонімом Иван Бинячовськый.

Респондент радо ся поділив з нами своїма внутрішніма пережыванями, думками, почутями односно русинства в його жывоті.

Ключовы темы інтервю:

• Появліня поета Ивана Бинячовського на русиньскій літературній ниві Підкарпатя
• Діятелность сучасных русиньскых орґанізацій на Підкарпатю з точкы зору Івана Бузаша

• Шпеціфіка русиньского языкового вопроса на Підкарпатю

Іван Івановіч Бузаш народив ся 2-го юна 1969-го року у многодітній родині у селі Буштино, што на Тячівщіні, Підкарпатя. Родічі были простыма робітниками: отець і мама ходили цілый жывот на заробіткы. В роднім селі здобыв середню освіту.

А свою путь ку русинству не може зазначіти в точных часовых рамках і коментує їй по філозофскы:

«Русинство все было в мойому жывотови, і буде, докы я буду жыти! Я быв далеко у світах (на заробітках – позн. ред.) в Америці, по Європі, де лем я не быв, но моє сердце і душа все ся рвало у мою Русинію, у Карпаты, на отцюзнину. Може там за граніцьов мій жывот бы ся склав май ипно, май благополучно, май ліпше, но я єм не рвав ся на отцюзнину за золотым жывотом, так было задумано Богом – абы я ся вернув і зачав тут свою літерарну діятелность.»

В році 2009 далшый раз вернувші ся із заробітків Іван Бузаш дістав офіціалны документы, што потверджують народностну приналежность його родічів ку русиньскій, і то далше стало імпулзом його актівізації ся як локал-патріота.

«Мені і моїм двом старшым братам ніґда не давала покоя та неясность довкола нашого народа і нашой бісіды, властно хто мы є,» так обяснює свій інтерес актівіста.

В році 2012 вступив до Тячовского районного общества підкарпатьскых Русинів. За даякый час ся почав творчо реалізовати у русинстві, спознаваючі русиньскых поетів і писателів края. У році 2014 у Тячові на Конґресі русиньскых писателів быв приятый до Союзу русиньскых писателів Закарпатя.

Наслідно была выдана перша збірка русиньской поезії Івана Бузаша Русинська Тайстра, пізніше были опублікованы Русинська Тайстра-2 і Русинська Тайстра-3.

Його перу так само належать такы зборникы: Поезія Мойого Серця, Авторські Фіґлі, Крик Душі, Гомба-Голомба, Фіґлі на Пристанку, Міш маш та в Ракаш, По закутках родимої Земли, окрем того єдна збірка україно-російскых стихів під назвов Сиво Край.

Автор ся підписує як Иван Бинячовськый, такый псевдонім быв взятый з назвы мікрорайона Бинячово у Буштино, де ся якраз він і народив. Творчость Ивана Бинячовського шыроко предствалена на сторінках русиньскых журналів, алманахів і в ґазетах Підкарпатя.

Од року 2015 є членом правліня Союза русиньскых писателів Закарпатя. У році 2016 став лавреатом двох літературных оцінінь: 7-го мая быв першым удостоєным Премійов Івана Петровція од Крайового общества підкарпатьскых Русинів, 18-го децембра дістав оцініня Русская премия за розвой русиньской културы, поезії і літературы.

Од 8-го фебруара 2020-го року є членом презідії Народной рады Русинів Закарпатя.

Слухайте «Голосы Русинів Підкарпатя» в середу 18-го авґуста 2021 р. о 18.10 год., або повторіня в суботу 21-го авґуста 2021 р. о 11.00 год. за русиньскым часом.