«Голосы Русинів Підкарпатя» – середа, 18.10 год.

В днешнім выданю представиме вам другу часть інтервю з русиньскым актівістом, языкознательом і краєзнательом з Підкарпатя Юрійом Шиповічом.

Вєдно з нашым респондентом будеме розглядати общый образ русинства на Підкарпатю, аналізуючі його склад. Окрім того будете мочі чути з першых уст о тім, як і за якых умов ся досправды розвивать або не розвивать русинтство на Підкарпатю.

Ключовы темы інтервю:

• Русиньскый языковый вопрос на Підкарпатю в сучасноти
• Фунґованя сучасных русиньскых організацій на Підкарпатю
• Молоде поколіня русиньскых актівістів на Підкарпатю за послідні рокы

Юрій Шиповіч народив ся 4-го мая 1971-го року в селі Павлово, што на Свалявщіні на Підкарпатю. Респондент твердить, што коріня його предків в селі Павлово сягать до ХVII. стороча, тому рахує ся досправды істинным Русином. В роднім селі і закінічів повну середню освіту, а то єденадцять клас.

На высокошкольскы штудії пішов на Ужгородьску універзіту, на Катедру україньской філології (рр. 1990 -1995). В штудію ся одлишовав высоков успішностьов, і як каже сам респондент: „Быв єм любимчиком знамого україньского языкознателя Любомира Белея.“ (Любомир Белей (рр.1962-2018) быв актівным протівником русинства, позн. ред.).

Як пришов жыти до Ужгорода, Юрій Шиповіч довєдна з містныма штудентами сформовали довколо себе властну языкову комуніту на підсвідомій ровині, членом котрой хотів стати каждый, докінця і Галичаны (із слов Ю. Шиповіча). Штуденты старали ся бісідовати меджі собов лем по русиньскы, хоць на зачатку 1990-ых нихто з них ани не знав, же такый термін як русиньскый язык екзістує.

З русиньскым вопросом Юрій Шиповіч першый раз ся стрітив в третім річнику на конференції, котру орґанізовувала Ужгородьска універзіта. Дана конференція ся якраз і тыкала темы русинства. Він сам, на тот час іщі штудент, і його сокласникы были там посланы своїма учітелями і наставниками як провокаторы і опозіціонеры застанцям і представителям русинства. Но по выступі вызначного русиньского історіка, професора Павла Роберта Маґочія, думкы і погляды юного языкознателя ся почали змімяти, і на русиньску проблематіку Юрій Шиповіч почав позерати цалком з іншого угла.

По скінчіню універзіты тота конференція ся забыла і новы виджіня стратили свою актуалность. Даякый час по штудіях Юрій Шиповіч учітелював, а пак на зачатку 2000-ых років выбрав ся на зароботкы до Портуґалії. Поробив пару років за граніцьов, а так ся вернув домів за родинов. В році 2005 прощеный Василь Сарканич, русиньскый діятель на Підкарпатю, покликав языкознателя Шиповіча робити до русиньской школы в селі Плоскоє, што на Свалявщіні. І так до року 2008 Юрій Шиповіч учітелював у Плоскій школі в рамках проєкту Русиньскых народных (недільных) школ.

Зачінаючі од року 2009 і до днесь в тій же самій школі веде факултатівный предмет „Рідный край“ про 8-му – 11-ту класу. Основный ціль — познакомліня з културов і традіціями містных жытелів історічной Підкарпатьской Руси. Курз „Рідный край“ є авторьскым доробком Юрія Шиповіча, і соєдиняє в собі три дісціпліны: історію, етноґрафію і літературу.

Окрім того Юрій Шиповіч быв головным редактором русиньскых културно-белетрістічных журналів як Голос Русина і Отцюзнина.

Од 1-го септембра 2019-го року веде Русиньскый културолоґічный клуб. Дїятелность клубу направлена на розвиток і популярізацію сучасной русиньской літературы на Підкарпатю. На даный час клуб має 12-ох членів. Редакторьсков ґрупов клубу за 2 рокы было выдано дві публікації з назвов Алманах днешньої русинської літературы.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА