«Голосы Русинів Підкарпатя» – середа, 18.10 год.

Як за традіційов в днешнім выданю представиме вам інтервю з новым респондентом, в рамках нашой серії інтервю з містныма жытелями Підкарпатя. Наша респондентка є пані Олена Туряниця, представителька старшого сельского поколіня Підкарпатя.

Побісідуєме о тужбах і тяжкостях на селі, коли минула Друга світова война і на теріторію Підкарпатя пришла совітьска влада.

Олена Іллівна Туряниця (Лукеча по вітцьови) народила ся 6-го октобра 1937-го року у селі Страбичово, близко Мукачова, на Підкарпатю. Выховльовала єй мати сама, мала іщі меншого брата. Учіла ся в семирічній школі (неповна середня  школа в УССР, позн. ред.) в Страбичові. Іщі попри школі в 5-ій і 6-ій класі ходила робити в ланку, абы хоць яку копійку через вакації заробити. А в році 1952, такой по школі, пішла робити до колгоспу, на поле копати. Довго там не робила, пані Туряниці толковым розумом ся подарило пробити допереду, зобрали єй на місяць робити в колгоспску учтовницьку канцелярію. Так наслідно пішла ся вчіти до Мукачівськой державной обходной академії, котру закінчіла за рік по скороченім проґрамі. Далше ходила на вечорню школу в сусіднім селі Ґоронда, абы докінчіти повных десять клас. За молодости часто міняла місто роботы в граніцях Мукачівського району. У році 1970 нашла роботу в роднім селі як головна учтовничка, де робила аж до пензійного віку.

В 1960-ім році оддала ся за родака Івана Туряницю. Выховали з мужом троє дітей. По смерти єдной  з невісток, перебрала на себе выхованя трьох маленькых внучат.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА