Ґуралі як народностна меншына выкликали на Словакії полемікы

Влада Словацькой републікы на пропозіцію премєра Роберта Фіца почас свого выїздового засіданя в Червенім Клашторі 29-го януара 2025-го року схвалила Ґуралів за далшу народностну меншыну.

Ґуралі тым стали вже 15-ов офіціално вызнанов народностнов меншынов на Словакії. Стало ся так без даякых довшых конзултацій. Без діскусій. Інформація о тім, же Ґуралі суть вже народностнов меншынов, пришла і зато про многых як блиск із ясного неба. Тема теперь выкликує і в словацькых медіях полемікы.

Посмотрили сьме ся на пару реакцій, котры пришли по рішіню словацькой влады признати Ґуралів за народностну меншыну.

То хыба. Поховали сьте Словаків у Польщі

Довгый коментарь ку даній темі написав про словацькый конзерватівный денник Postoj Душан Шкварна, котрый є історіком, высокошкольскым педаґоґом, фаховцьом на новшу словацьку історію. Шкварна вызнаня Ґуралів за народностну меншыну означує за „далше свойвольне рішіня влады“.

Історік, котрый пише, же дотеперь Ґуралі были дефінованы як етноґрафічна ґрупа, спохыбнює і высловы представителів Ґуралів, же їх є на Словакії коло 70 тісяч. „То субєктівный погляд, безпохыбно пропаґандістічно строєный,“ пише Шкварна. Звертать увагу і на то, же лем 537 людей собі дало в посліднім списованю жытелів ґуральску народность як першу.

„Обще платить, же кедь барз спохыбнить ся будьяка подоба векшыны, і неадекватно посилнять ся меншыновы аж окрайовы явы, можуть ся інтеґруючі звязы, котры утримують єдность і гармонічны звязы каждой сістемы, аж так ослабити, же тій сістемі грозить, же ся дестабілізує, ба і розпаде.“

Подля Шкварны влада выпустила далшый неодповідный сіґнал. Звідать ся, што буде, кедь ґрупа Земплінчанів, Загораків ці Палоців, злостных на братіславоцентрізм, здумать собі выголосити свою діалектолоґічну ґрупу за народность.

„Можуть то выголосити лем так, тадь ани при Ґуралях не одбыла ся нияка публічна діскусія, не выникли серьйозны історічны і културны аналізы, безпечностны роздумы о выгодах і грозьбах, не выконали ся соціолоґічны баданя, котры бы потвердили або дементовали обґрунтованя выголосити ґуральску народностну меншыну,“ пише Душан Шкварна.

У своїм коментарі – аналізі, Шкварна звертать увагу і на то, же Ґуралі на Словакії, а нелем, чули словацьку ідентіту, і вышли з них такы словацькы особности як Антон Бернолак, Томаш Червень ці Ферко Скычак, котрый быв зволеный до Угорьского сейму в переважно ґуральскім окрузі.

„Ґуралі чули, же суть інтеґралнов частьов словацького народа, і почас 20-го столітя, причім їх як етноґрафічну комуніту решпектовали сусіды і знателі културы. І повторям, приналежность ку Словакам проявльовали і тоты Ґуралі, котры в роках 1920 – 1939, і по році 1945 знайшли ся в Польщі… У Ґуралів так довгы ґенерації доміновала воля быти Словаками. Наглі, без зъявной приправы ся то змінило минувшый тыждень,“ пише Шкварна.

„Вызнаньом Ґуралів за народностну меншыну властно поховавать словацька влада Словаків у Польщі. Тадь они так само суть Ґуралями! Довгы десяткы років ся одторгнуты села веце або менше успішно, але статечно намагали сохраняти словацьку ідентіту.“

„Не знам, якы арґументы собі теперь найде наша краяньска комуніта в Польщі, жебы арґументовати свою словацьку ідентіту. Словацька влада ся їй цінічно высміяла, наплюла їй просто до лиця,“ чітаме в коментарі словацького історіка.

Без фаховой діскусії і баданя

Темов занимала ся і пресова аґентура SITA. Тота публіковала погляды історічкы Міліцы Маєриковой-Моліторіс, котра походить із єдного з ґуральскых сел, ці родачкы із села Ждіар – професоркы Юлії Дудашовой, лінґвісткы, котра довгодобо занимать ся і баданьом словацько-польскых языковых контактів на словацько-польскій языковій граніці, а так само учіть на Інштітуті русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові.

Маєрикова-Моліторіс акцентує, же вызнати Ґуралів за народностну меншыну было рішене без будьякой фаховой діскусії і баданя. Про аґентуру SITA окрім іншого повіла, же Ґуралі на теріторію Словакії не пришли як народ із готовов културов ці языком. Подля ньой іде о резултат довгодобішого процесу і мікс людей, котры пришли на дану теріторію в рамках волошской колонізації.

Подля ньой ся створив небезпечный прецеденс, котрый бы міг уможнити поступну атомізацію Словакії. О статус меншыны подля ньой бы могли жадати носителі будьякого діалекту, ці то Загораци, Спішаци, Земплінчане і подобно.

Дудашова написала одкрыте писмо

Професорка Юліа Дудашова, котра так само походить із ґуральского села, ся од ініціаторів вызнаня Ґуралів за народностну меншыну діштанцує. Старостам сел Ждіар і Колачків, котры належали меджі головных ініціаторів, написала одкрыте писмо.

„Я ся народила в Ждіарі як Словачка в словацькій родині, і мої стары і прастары родічі все были Словаками, і мої оддаленішы племяници, котры выселили ся до США в 19-ім столітю, зістали все Словаками, і з мойов бабков Аґнесов собі ціле жытя писали по словацькы. Подобно вшытка моя родина, котра жыє розсіяна по цілій Словакії, суть Словаками,“ пише Дудашова в писмі.

Вопросом про Дудашову є і кодіфікація ґуральского языка. Вопрос кодіфікованого языка рішыть і Маєрикова-Моліторіс.

Може потребують новых воличів, пише Боґдан

Ку темі высловив ся і представитель україньской меншыны, председа такзваного „Союзу Русинів-Українців Словацькой републікы“ – Павел Боґдан. Тот написав під акронімом -пб- в офіціалнім орґані той орґанізації – україноязычній ґазеті Нове життя, статю о засіданю Рады влады СР про народностны меншыны.

В статі дотулив ся і вопросу вызнаня Ґуралів за народностну меншыну. „Меджі іншым, словацькы правлячі кругы доста охотно вызнають новы народностны меншыны без огляду на науковы знаня, слідуючі лем певны політічны цілі,“ пише Боґдан в третім тогорічнім выданю ґазеты.

Боґдан крітікує і то, же были окрім Ґуралів на Словакії вызнаны Русины ці Мораваны. Русинів рахує, як все, за часть україньского народа, Мораваны суть подля нього чеськый народ. Ґуралі – Полякы.

Задумує ся над тым, яка бы была реакція словацькых політіків, кебы хтось „підняв із забытя думку Віктора Дворчака стортічной давнины о самобытнім словяцькім народі на выході Словакії.

„І тым остатнім кроком влада СР знова потвердила, же на Словакії вопрос народности – то в першім шорі вопрос політічный, без огляду на науку і здоровый розум,“ пише Боґдан.

Меншыны о тім, же будуть вызнаны Ґуралі, дізнали ся два дні перед тым, на засіданю Рады влады Словацькой републікы про народностны меншыны. Представитель Українців звідать ся, ці може треба было „наскоро похрестити нову народностну меншыну на Словакії – ґуральску, жебы далшый день влада СР то могла торжественно проголосити на выїздовім засіданю в Червенім Клашторі, значіть в реґіоні, де жыють Ґуралі, і так придвати собі новых воличів“.

Фото: goral.hladovka.net