Гріх

И. Ф. Лемкин – Істория Лемковины в V частях, Юнкерс 1969.

Жертвы воєнного террора на Лемковині

Австрийскы власти выплачували жандармам за вынайденье каждого «москвофиля» по 5 корон, тож жандармы охотно корыстали з того вынагороджыня і достарчали війсковым властям соткы і тісячы Богу духа винных людей, охрещеных назвом «москальофіль». В тот спосіб остала выарештувана вся руска інтелліґенция і вшыткы сознательнійшы селяне. На Лемковині не полишено ани єдного руского священника і учытеля. Правом руком австрийскых жандармов в арештуваню Лемків были украіньскы священникы і учытелі. Подібні, як в другій світовой війні вірно служыли они Гітлеру, так в першій войні служыли Австріі. На особливу увагу, яко палачей народа, заслугуют священникы Василий Смолінскій, парох з Новой Веси і Михаіл Дроцкій, парох в Злоцком, як ровнож учытелі: Гуцуляк з Ізб, Шведик з Брунар, Гавр. Мерена з Фльорынкы, Волк з Береста, Лопадюк з Солотвин і ексжандарм Ключник з Фльорынкы. Першом жертвом тых украіньскых злочынців пал незабытой памяти священник Петро Сандович, декан і парох в Брунарах, отец 8 діти, і його сын Антоній Сандович, укончений студент філософіі. Арестованых поставлено перед польовым судом в Новом Санчы, яко обжалованых о изміну державы. В характері свідків переслухано о.Смолинского, о.Дроцкого і учытеля Гуцуляка. Всі три сознавали ложно і обтяжаючо. Своім крутарством старали ся доказати вину обжалованых. Воєнний суд, в состав котрого входили самы Мадяры, не розбераючы ся в нашым нацьональным вопорсі, на підставі сознанія тых свідків приговорили обох обжалованых на кару смерти через розстріляня. По принятю св. Тайн засудженым вырок выконано на них того самого дня на площы св. Гелены за містом.