Гнатко Кобаса – З Коростенкы в Ягільницю – (друга част) – 70 процент – субота, 20.00 год.

Давно мал на думці Осиф Кобаса поставити свою хыжу. Коли по весілю пришол жыти до жены Олены – од того часу думал о тым. Рокы летят… Дітиска роснут… Меньший Василь мат лем три рокы, але старшому Гнаткови уж сімнадцет, може, скоро ся буде женил…

Вшытко на хыжу было уж зрыхтуване і поскладане. Лежат готовы балькы, сут вікна, двері, футрины… Зробил іх добрий місцевий столяр. Но, то треба зачынати! Але… Так і не поставил Осиф тоту свою вымрияну хыжу. По войні пришла смутна новина – треба ся ти зберати і ся выберати з рідной землі, з рідной Коростенкы… І ту требало попращати ся зо вшыткыма плянами, мриями… Гірко было, але што робити? Закликал знаємого Поляка: бер! бер сой. Задурно… Бер, може ты поставиш сой хыжу з того материялу… І будеш щестливо в ній жыл… На нашій земли…

Польскы хыжы, в якы селили Лемків на полудни Тернопільской области, были цілком інчы. Глиняны ліплянкы ци землянкы. Маленькы, низкы. Єдным словом — цілком неясучы, значыт, не такы, як дома. Коли Лемкы пережыли першы, найтяжчы рокы, і надіі вернути домів цілком згасли, то зачали уж сой ставити хыжы – товды уж муруваны. Уж будували, як ся належыт. Помагали єден другому. Но, а столярну роботу робити вшыткы кликали того самого майстра-столяря, шти і дома, в Коростенці. Тепер він уж трудил ся не для Осифа Кобасы, лем для його сына Гнатка. Гнатко оженил ся, взял сой тіж Лемкыню, мал дві дівочкы – і хотіл ставити уж хыжу… Як му не помочы?

Столяр тот был добрым майстром. Він вшыткым робил вікна, жебы видно было през них, якій прекрасний світ довкола, робил двері, жебы хотіло ся в тот світ выходити… Але робил і такє, през што ся выходило зо світа – труны. Но, бо і тото треба. Робил, як вшытку роботу — як найліпше, так, як здавна звыкнул. Но і зажурил ся: «А хто мі ту зробит труну, як вмру? Таку порядну. Міцну. Акуратну. Вера, місцевы люде так не знают зробити труну… Но-ле, сам сой зроблю – так, як ся належыт.» І зробил. Вкінци люг в труну, спрібувал, ци добра. Была найліпша. І вытяг єй на під. І уж был спокійний.

Тоту історию, і інчы річы, оповідат днеска зас Гнатко Кобаса, котрий вродил ся в Коростенці (Красній) в 1927 році, а теперка жыє в Тернопільскій области, в селі Ягільниця Чортківского району.