Ганьба на три зимы

До Ґорлиць єм в суботу ішов з тым, же буде школіня радіа. Признавам, же єм не мав ани понятя о тім, што ня чекать в неділю, кідьже єм зістав спати в Рускій Бурсі. Теперь знам, же нич красше ня не могло стрітнути як то, же єм в тот вікенд в Бурсі быв.

Є над сонце ясніше, і кому не є, та бы ся мав порядні задумати, же лем робота з нашыма дітми і молодежов, може забеспечіти нам нашу будучность, то же ту будеме і за пядесять ці сто років. Коли не є робота з нашыма потомками, коли їх не підхопиме і не забраниме нашов роботов з ныма тому, жебы ся асіміловали з майорітным жытельством, што ся уж і так діє, потім не можеме раховати ани з тым, же ту Русины будуть і далше. Скоріше можеме раховати з тым, же сьме остатня ґенерація і потім по нас зістануть лем місця на цінтерях з нашыма гробами.

Кідьже Русины на Лемковині святкують подля Юліяньского календаря, і Богоявліня є аж в другій половині януара. Є старым звыком ходити по коляді. Но і колядовати ся пришло і до Бурсы. І не было то хоцьяке колядованя. Зістав є мило несподіваный і в шоку, коли єм видів, же коло 90 дітей в дакілько ґрупах пришло із навколишніх сел із навченым проґрамом колядованя. Од першокласників аж по старшы діти і не міг єм увірити, же міджі тыма дітми, котры учітелькы приготовльовали на тоту подію, были і польскы діти, котры ходять на навчаня русиньского языка. Про нас, на Словеньску, нонсенс. Што іщі красніше, то тото, же на дітях было видіти, же там не суть примушено як на основных умелецькых школах, де їх заженуть родічі і они о то не мусять мати інтерес. Потвердив мі то і колеґа з котрым єм быв і котрый на такій школі учіть. Діти были там, бо там хотять быти. Свідчіло о тім і то, же кідь по закінчіню проґраму зачало ся в кругу співати, діти перегваряли учітелькы, жебы іщі не ішли на автобус домів. Признам, же єм чув велике доятя, і кідь не єм тот тіп, жебы ня штось такой брало за сердце.

На зачатку януара сьме в Пряшові робили новорічный розждественный концерт. Кідь собі оддумам то, же і кідь ся то робило бесплатно і думам, же з якостным проґрамом, та пришло доста мало людей, замерзило ня дашто іщі веце. Лем три родины пришли з малыма дітми. Іншак то была подія з участьов над 50 років і веце… Што є на тім найсмутніше, але єм за то і барз радый, то є тото, же з трьох родин, котры там были з дітми, дві родины были з Лемковины. Значіть, із Ґладышова ці Ґорлиць ближе до Пряшова до нашого театру, як із самого Пряшова. І што найважніше, то не было першыраз, кідь єм ся чув як в клубі пензістів на нашій акції.

Рішыме суд о Руськый дім, рішыме різны проєкты, робиме громаду фестівалів, але звідам ся, де суть нашы діти. І хто з нима дашто робить. Ці они будуть продовжовати в русиньстві на основі суду о Руськый дім, або дурного фестівалу? Нажаль, треба ясно повісти, же аж на пару вынятків, як є теперь вечурня школа, Духновічів Пряшів або Співы мого роду, што але не є контінуална цілорочноа робота, з дітми того вельо на Словеньску не робиме. Нашто потім друкуєме новинкы, книжкы, робиме фестівалы? Жебы сьме даяк дожыли мы?

То, же знать прийти 90 дітей до Руськой Бурсы і не хоче ся їм одты іти гет, то не є резултатом єдноразовой події, але контінуална довгорічна робота з нашыма дітми і молодежов. Честую за то орґанізацію Руська Бурса, учітелькы на школах, вшыткых, котры даякым способом придали до того діла свій вклад. Теперь знам, же на Лемковині має русиньство будучность. Може найвекшу. Не знам, як то буде на Пряшівскій Руси, але кідь порівнюю резултаты з нашых подій і резултаты Руськой Бурсы, мушу повісти, же про нас, Русинів на Словакії, то є ганьба на три зимы. А може і веце…

Петро Медвідь, Пряшів

(Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm)

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА

фотоґрафія Ярослав Мазур