Фоны з Будапешта

Лемко в 30. чыслі з 1912 рока приности віст о політычній вымові. Дале выкликала она такы наслідства, котры лем наша ґазета для народа скорше передвиділа.

Отже, мадярскы власти, очаділы нацийоналістычном думком мадяризуваня немадярів, вымусили ліквідуваня автономіі сербской православной церкви. Гейбы, то не о нас. Де Рим, де Крым, а де Будапешт.

Лем же, єднака доля стрічала грекокатолицкых Русинів, котры в Австро-Мадярскій Монархіі тіж мали быти помадяризуваны і украінізуваны. Єпископы, котры си писали перед назвиском миле для русиньского уха пілсловечко “фон” (von) взяли ся радо за реалізуваня австрийско-мадярскых приказів.

В селі Іза на Підкарпатскій Руси і Грабі на Лемківскій Руси реакция на тоты діяня была до рока (до 1913 рока).

І днес некотры Русины стремлят ґу тому, жебы в лемківскых церквах літургію служено “по нашому”. І тым разом іґноруваня през священників голосу народа може выкликати реакцию. Лем тым разом, так нам ходит по хырбеті, буде она хыбаль інча як 100 років тому.