Фільм “Changed by Thalerhof” як свідоцтво нашой памяти

В остатню суботу мал єм змогу быти в Рускій Бурсі в Ґорлицях. Попри бурсяным загальным зобраню членів, котре проходило як што рока, мал єм тіж можніст видіти фільм. Не был то абы-якій фільм, ани не был то фільм о хоц-чым. Нашы Русины зо Зъєднаных Штатів Америкы сотворили чудовий документ про траґедию Талергофа. Як знаме, а думам, же каждий, хто пише ся Русином, в якісій мірі повинен тямити, же Талергоф в нашій культурі остал не без причыны запамятаний як русиньска гольгофа. Отже, мам гев на думці фільм “Changed by Thalerhof“, што в тлумачыню на лемківскій язык звучыт: “Перемінений през Талергоф”.

Режысерами сесого фільму сут Джон Ріґетті та Марія Сільвестрі, котры наштоден прожывают в ЗША. Премєра, як уж єм спомнул, во вступі мала місце 7. марця 2015 рока, але што вартат підкрислити, одбыла ся она рівночасно во двох місцях на світі. Згідні з желаньом авторів фільму, премєра, або сміло мож речы пра-премєра, мала місце о тій самі порі в околицях Ню Йорку і в садибі Руской Бурсы в Ґорлицях. По мойому, такій підхід до справы в велькій мірі остал ся символічным. Вказаня оного фільму о тій самі порі в Рускій Бурсі в Ґорлицях і в ЗША вказує, же Русинам пробываючым на чужыні залежыт на вказаню, же Лемковина, а докладнійше будинок Руской Бурсы, є такым місцьом, котре найліпше оддає повагу і траґедию Талергофу. Поясню – чом?

Предовшыткым, довоєнна Руска Бурса была місцьом, в котрым стрічали ся ученикы староруской орєнтациі, з котрых то част нашла ся о пару років пізнійше в австрисйкым лаґрі. Вартат тіж зазначыти, же Руска Бурса, як соспільна орґанізация, так колиси як і днес, веде свою політыку подля русиньской достеменности, вказуючы, же мы, потомны Русинів, котры находили ся в Талергофі, маме право окрисляти ся окремым народом. Право тото можеме зачеркнути з вызнаваных нима вартости, котры потім причынили ся до покликаня Руской Народной Республикы Лемків.

Вертаючы до мерітум, хочу звернути увагу, же в фільмі “Changed by Thalerhof”, обзераючий має змогу почути люди, котры специялізуют ся в досліджынях на тему лаґру, стремлінь Русинів початку ХХ столітя, а, вкінци, і люди-пасийонатів, котры ціле своє жытя присвятили Лемковині.

Зачынаючы од той остатньой ґрупы, можеме почути реляцию Петра Трохановского-Мурянкы, котрий як все з перенятьом, але i великом любовю до свого народу і його істориі оповідат о обставинах, в котрых проходил етноцид русского народа. В фільмі можеме тіж почути науковців, м.ін. Олену Дуць-Файфер, Богдана Горбаля, Пауля Беста, Анджея Зємбу, Владиміра Осадчого, ци Валерія Падяка. Єст і внучка священномученика Максима Сандовича, Віра Сандович-Бонковска, котра оповідат о споминах своіх предків, інтернуваных в Талергофі по розстріланю святого.

Нажаль, з огляду на тото, же не жыє уж жаден з вязнів Талергофу, не могли сме почути смоминів жывых свідків. На щестя заховало ся пару материяльных джерел, м.ін. денник о. Василя Куриллы, з котрого можеме днес черпати знаня о талерговскым лаґрі.

Суцо важном справом, гідні підкрисленом в фільмі, єст тото, же лаґєр в Талергофі был першым консентрацийним лаґром в Европі! Мало хто знат, же Русины як єдны з першых досвідчыли того злочыну. Треба нам о тым припоминати, понеже гітлеровці в велкій мірі переняли практыку ведену через австрийскы власти, копіюючы орґанізацию першого на територій Европы концентрацийного лаґру.

Што дo технічны справ, то не хочу ся о них выповідати, бо ся на тым не знам. Як на мій любительскій підхід, стверджам, же документ єст награний добрі. Бракло мі кус веце вказаня самого місця лаґру, хоц бы находячой ся недалеко летовиска каплиці, під котрым до днес спочывают нашы предкы…

Континууючы зачату мном критыку, хочу спотеречы деякы темы, котры по мойому могли бы ся найти в документі. Особы, выповідаючы ся в фільмі про заслуженых Лемків, вказуют на пару родів, котры так пред вязніньом в лаґрі, але і по выході, брали актывну участ в творіню лемківской державы в 1918 р. Але бракло мі хоц єдного речыня про настоятеля ізбяньской парафіі, о. Димитрия Хыляка, котрий, припомну, остал покликаний як міністер внутрішных справ Руской Народной Республикы Лемків. З оповідань Ізбян знам, же священник Хыляк часто навязувал в своіх проповідях до того, што перешол в Талергофі, припоминал своім вірным, за якы вартости были гноблены. Дальше, кєд міг бым доповісти кінцівку фільму, а докладнійше підповісти пісню, котру продуценты могли схоснувати, то, обзераючы тото діло, сподівал єм ся, же наконец буду мал змогу почути пісню талерговців, написану Іваном Русенком, котра завдякы Маестрови Ярославови Трохановскому і ансамбльови “Лемковина” вросла до ранґы лемківского гымну. Думам о пісни “На Лемковині в нашым краю […]”. Тот акцент, подля мого одчутя, был бы гідным завершыньом першого во світі русиньского фільму про Талергоф.

Але не мам вантпливости, же належат ся великы подякуваня особам, котры режысерували фільм “Перемінены през Талергоф”, хоцбы за тото, же минуло уж 100 років од той страшной подіі, а мы – потомны вязнів – не забыли сме про них і днес можеме пустити тот фільм в ріжных языковых версиях до світа інтернету. Надію ся, же піде тото на хосен нашой лемківской культуры, же інчы народы зрозуміют, же і мы – Лемкы маме право до менуваня ся окремом нацийом.

Вічна Памят вшыткым погыблым на чужiй талерговскiй земли!

Фільм в лемківскій языковій версиі доступний єст за тым мотузком. Сердечні заохочам до обізріня!

Можете одвидіти тіж ґамбокнижковий фанпейдж фільму і офіцияльний інтернетовий сайт фільму.