Еміґрация

Раз

Еміґрация з Карпатской Руси на велику міру зачала ся в сімдесятых роках XIX ст. По закінчыню сецесийной войны в Зъєднаных Штатах Америкы почал ся шумний економічний проґрес. Розпространюваня вынаходів, технічных новинок, розвиток фабрик скоро одмінило традицийны формы ґаздуваня, причыняло ся до розрастаня міст. Будуваня желізниц і доріг, помнажаня зысків з гандлю довело до притіганя за велику млаку штораз новых люди, вшелеякых наций, реліґій, культур і професий, якы допомагали бы капіталистичній економіці скоро розвивати ся. Том детермінантом розвитку был не лем капітал, того было дост на місци, лем люде – робітникы. Мали они сотворити рынок консументів, купуючых вшыткы модерны «добра», без котрых до недавна каждий чловек жыючий на селі міг ся обыйти. А векшына з тых приіздных люди мала задачу утримувати проґрес зысків тых Американів, в котрых робили.

В історичных джерелах мож найти інформацию, што першым еміґрантом родом з Лемковины был Юрий Кашыцкій з Новой Веси при Креници. В літі 1872 р., по великых зливах, в наслідстві выливів стратил цілий маєток і выіхал до Ню Йорку, там нанял ся до роботы в райбальни. Райбал за 1 дуляра і 75 центів на ден і по десятьох роках вернул з заробленыма грошами до рідного села, де в 1888 році вмер. Дальшы еміґранты плынули надале до Америкы штораз то шыршом ріком. В 1877 р. до пенсильваньскых майн пришла робити велика ґрупа копальників з Підкарпатской Руси. Дослідникы рахуют, што до 1914 р., до ЗША выіхало за роботом 225 тис. еміґрантів родом в Карпатской Руси. Вшыткы они нашли ся на чужій земли, де люде радили незнаныма языками, мали інчы обычаі і одмінны способы жытя. Але капіталистичний систем дозвалял каждому снити свій сон. Дорабляти ся і оселяти на все на новій земли, принимаючы американьскій модель жытя, або вертати назад з заробленыма грошами, жебы поправити долю собі і своій родині, оставленій в старым краю.

Част з еміґрантів не думала ани вертати, ани зміняти своіх звыків. Хотіли свою рідну достоменніст продолжати і будувати на новій земли. По забезпечыню материяльного бытуваня, еміґранты придумували заспокоіти інчы, соспільны і культурны потребы. Зачали од гляданя своіх люди, подібных до себе – такых, з котрыма могли бы бесідувати по свому. Дале пришло ім поґрупувати ся в релігійных спільнотах, як тіж культурных і політичных орґанізациях, жебы союз зробити максимальні великым і розвиваючым ся подібні як американьска економіка.

Так, як в припадку першых проб гляданя роботы, новы еміґранты были наражены на контакты з ріжныма аґентами і «покровителями», котры найчастійше хотіли обдурити і выцицати з грошів легковірных, так і по новых грекокатолицкых вірных зголосили ся хоц-якы реліґійны спільноты, а за членів своіх орґанізаций Русинів з Карпат придумали мати общества, котры формували незнаны нацийоналистичны ідеолоґіі і модерны політичны течы.

Два

Члены американьского «Лемко-Союза» – орґанізациі безсомнівні лемківской, вчас шторічных зъіздів, окрем порішыня внутрішных справ свого здружыня, намагали ся робити неясне – ясным. Коли зъявляли ся вопросы, якы тыкали ся літературного языка, правопису, потребы доцінюваня (або недоцінюваня) ролі церкви для розвитку нацийонального жытя, політикы, попертя Русинів для кандидата на президента ЗША, спілпрацы з другыма братскыма орґанізациями, справ шкіл і бурс, приниманя священників за членів лемківскых орґанізаций, ачий і пониманя термінів Лемко і Лемковина, не нагваряли членів заміняти ся в струсі. Не думали крыти голову до піску, не втікали в реторику, недоповіджыня, або в пропаґанду крипто-єдноты та псевдо-згоды. Противні, ріжны найважнійшы для каждого народу квестиі рішали одкрыто представниками кружків присутных на каждым з осмох Зъіздів «Лемко-Союза», котры одбыли ся од основаня здружыня в 1931 році, до 1939 р.

В двотомовым выданю протоколів з документами, справописами, касовыма розрахунками і записом дискусиі, сут зазначены і голосы в дискусиі, резолюциі і рішыня делеґатів. Декотры з принятых становлінь нашли своє місце в записах статуту. Інчы, як обовязкове дотримуваня і хоснуваня принятого правопису, были розвиваны в практиці десятками років в выдавництвах, медиях і внутрішным документуваню діяльности, як в згаданых протоколах Лемко-Союза, і принесли успіх в подобі респектуваня загалом ґрупы правил морфолоґіі, синтаксису і до якысой ступени лексикы русиньского языка. Правила ґраматикы долго не были контестуваны ачий і ідеовыма ворогами карпаторуской американьской орґанізациі. Быти може напомічний был тому прокомуністичний і просовітскій ідеовий напрям єдных і другых товаришів, але скаржыли ся лемківскы товаришы на великы недорозумліня «зо своіма». Доходили ґу ним голосы і полемікы од русиньскых політиків з Лемковины і Підкарпатской Руси, ішла критика з правой і лівой стороны, головно од Русской Народной Партиі і Автономно-Земледільского Союза. Лем же основну ролю в доцінюваню діянь Лемко-Союза одограли – одкрытіст, смілы проєкты, експертскє знаня дискутантів і професийонализм в выдавничій роботі. Была іщы єдна яскраво пошырювана прикмета той орґанізациі – ідеовіст. Про тото ниже.

В протоколі з V Зъізду, котрий прошол од 3. до 5. вересня/септембра 1935 р. в Пасайку, голосуваны были і зміны до статуту здружыня. І так:  параґраф 5. делеґаты рішыли вышмарити гет, а в параґрафі 6. додати поясніня, жебы на все было ясне вшыткым братям і сестрам, котру територию треба розуміти під назвом «Лемковина». Адже записали «в новым виді пар. 6 гласит так – Лемко-Союз ставит собі за ціль зъєднаня всіх выходців із Лемковины і Підкарпатской Руси і іх потомків в Зъєданных Штатах Америкы і Канаді». Дале стоіт записане – «примічание» (заувага) «під назвом «Лемковина» треба розуміти территорию западных округів Галичыны, заселеных рускым племеньом (повіты – Новый Торг, Новый Санч, Ґрибів, Ґорлицы, Ясло, Кросно, Березів, Санок і Ліско, ныні часть Польщы, як тоже территорию бывшых венгерскых жуп – Спишской, Абовской, Шаришской, Земплиньской (ныні часть Чехословакіі), назваємых Пряшевска Русь. То єст найдальшый на западі кут руской етноґрафічной территориі, заселеный в єдній массі рускым племеньом Лемків, розділеных польско-чехословацком границьом на половину, і од того племени Лемків названый Лемковином, або Лемковщыном».

В тридцетых роках XX ст. справа была ясна. Днешні пояснювачы поясненого выдумуют новы інтересуючы дефініциі, котры барже бы мали служыти не дослідничым цілям, як чыстій приваті. Але про тото было уж не раз. Вертайме до зъіздів Лемко-Союза, бо тото далеко не вшытко.

Каждий зо зъіздів односил ся до політичной і економічной ситуациі Лемків жыючых в Старым Краю. Делеґаты оцінювали можливости функцийонуваня русиньскых шкіл, пошырюваня русиньскых выдавництв і пресы, або оцінювали польонізацийну і украінізацийну діяльніст ведену ріжныма установами, кооперативами, школами, а дале і польскыма властями, ци на найшыршу міру грекокатолицкыма єрархами. Трапили іх політичны процесы і вязніня діячів – головно селян, ограничаня свободы слова і свободы здружаня ся. Підтримували акциі, котры мали допомочы економічні Лемкам в Старым Краю. І так, в справописі з 1935 р. написали про поміч політичным заключеным – «арестуваным хлопцям з повітів саноцкого, коросняньского і сандецкого переказано – 371 дулярів», дале «выслано значну сумму грошей до села Чертежного (в Чехословациі) для тых селян што пострадали в податковых забурениях минувшого року – 144,30 дулярів», для кооперативы «Сила Народа» в Устю Рускым 14 дулярів.

В 1936 р. VI зъізд принял рішыня про напечатаня на образку мапы Карпатской Руси. Была потреба реального підтриманя уяв народу, котрий рацийонально признає лем тото, што видит на своі очы. Типоґрафія Лемко-Союза напечатала мапу в двох версиях: стандардовій – на папери, за піл дуляра, і на богато – люксусове выданя на полотні, продаване по 2 дуляры. Доднес тоту мапу копіюют і тоты, котры видят, а і так не годны поняти.

Од початку в зъіздах Лемко-Союза брали участ делеґаты, котрых записували подля місця народжыня. Найбільше делеґатів все было народженых з ґорлицкым повіті, дакус меньше з ґрибівского, саноцкого, сандецкого і ясельского, але од першого были участны і нашы люде з Пряшівщыны. В декотрых кружках то они рядили і давали быстры озывы. І так, делеґат Теодор Порянда з Бріджпорт был за триманьом в выдавництвах кіриличного запису, інчы за допущыньом латинкы і анґлийского языка в часописі і другых выдавництвах. «Я сам з Пряшевской Руси – говорит Т. Порянда – но я скажу, што всі нашы Карпаторусы кричат, же они такы великы рускы, што боят ся і слова «Лемко», абы іх не одлучыло од рускости, а по рускы не учат ся писати і чытати, лем хотят латинкы до руской ґазеты. Научыти ся руского писма не єст трудно, кто лем хоче пару дней на то посвятити. Длятого я предлагаю, што не треба нам газеты латинком, лем ліпше выдати буквар для тых, котры хочат ся учыти по рускы писати». А од выданя русиньского букваря Лемко-Союз зачал в 1931 р.

Три

Протоколы Лемко-Союза, хоц были написаны праві вісемдесят років тому, нияк не тратят на актуальности. Чытат ся іх так, як бы были записом сучасных дискусий і стремлінь Лемків, Русинів з XXI ст. Єднакы вопросы рішали делеґаты товды і могли бы дале рішати і днес, кєд бы лем хотіли. На жаль, занимат іх головно думаня на своі ґранты і в векшыні противдіяня нацийональній еманципациі рускых Лемків. Не признают, же доднес можут і они «за бездурно» хоснувати доробок Лемко-Союза, його выдавництва, рішыня в просторі языкознавчых вопросів, одношыня взглядом чужых наций, просто – великій ідеовий доробок орґанізациі.

В головній мірі тото, же Лемкы, Русины сут днеска вызнаном во вшыткых державах Европы і Сербскій Республиці бездержавном нацийом, завдячают діяльности американьского Лемко-Союза. Треба, жебы і проукраіньска коаліция ся того дознала і приняла до відома. Без окрисліня давно тому ідеового нацийонального проґраму, названя люди –  Карпаторускым народом і окрисліня териториі Старого Краю, одкале пришли до Америкы – Карпатском Русю, не было бы Лемків, Русинів днес нияк. Діячы Лемко-Союза робили і кардинальны блуды, безрефлексийні шырили совітску пропаґанду, прославляли московску антирусиньску лже-ідею і дали ся водити за ніс комуністичній аґентурі. Лем тото взглядом основных заслуг мож си дарувати. Зробили єднако єден злочын, котрий не мож пробачыти ниґда. Шырили од половины тридцетых років противнародовы теориі про потребу переселяня ся Лемків, Русинів до Совітского Союза. Уж в 1936 році нашло ся праві 4 тисячы добровольців, котры записали ся до выізду до Совітской Росиі. На жаль, за дуже з них приняло за правильну теорию «обєднаня» і потім, в сороковых роках, добровільно пішли до найденого нового руского Ельдорадо. Тоты Лемкы николи не вернули домів, днес посовітизуваны і поукраінщены большевицко-нацийоналистичным способом не думают быти надале Карпаторускым Народом. Ци до того хотіла довести зъіздова президия?

VI Зъізд Лемко-Союза, котрий прошол 5. вересня/септембра 1937 р. в Нью Йорку, принял резолюцию. Вартат і днес єй припомянути – «Зъізд признає, што лемківскы еміґранты з обох сторон Карпат і карпаторускы еміґранты із Підкарпатской Руси сут собі так близкы по культурным традициям і политичным розвитию, што они творят єдну карпаторуску еміґрацию, і што задачы іх орґанізацийной і культурно-просвітительной роботы в Зъєднаных Штатах, Канаді і Полудн. Америці можут быти найлегче рішены в теперішній момент через обєдиненіє всіх в єдній прогрессивній робочій орґанізациі. Ту еміґрацию называме карпаторуском тому, што она своім походжыньом єст оперта о горы Карпаты, праісторичну колыбель рускых племен, і што она твердо привязана до свойой старой руской народной назвы».

В тексті схонувал єм джерела опубликуваны в збірках –

1. Protokoły zjazdów Lemko-Sojuzu 1931-1935, opracowanie J. Moklak, Historia Jagiellonica, Kraków 2016,
2. Protokoły zjazdów Lemko-Sojuzu 1936-1939, opracowanie J. Moklak, Historia Jagiellonica, Kraków 2016.

В проґрамі вызвучала еміґрантска балада “Буд здрава землице” в выконаню тріо – Сестер Байко.